СУСПІЛЬСТВО

Рідні кропивницьких спецпризначенців Глодаря і Корінькова вірять, що Україна своїх не кидає

Життя не завжди справедливе. Полонених кропивницьких спецпризначенців Сергія Глондаря та Олександра Корінькова серед звільнених 27 грудня не було.

Але їхні рідні не опускають рук, не полишають надії витягти з полону бойовиків своїх найдорожчих людей. Ось їхні коментарі про це.

Катерина Глондар, дружина Сергія:

«Наших хлопців не віддали. Нам сказали, що за них боряться і надалі, що на другому етапі їх обов’язково заберуть.

Старша донька Маша, ще коли я тільки їхала до Києва, почала плакати, а коли я повернулася, відразу запитала: «А що, Дід Мороз не поверне нам тата?» І знову – в сльози.

Я знаю, що чоловік передав мені лист і свою обручку, яку він постійно носив на шиї. Поки що Сергієве послання – у хлопців у Києві.

Вірю, що мрії моїх дітей здійсняться і їхній батько повернеться до них». 

Людмила Глондар, сестра Сергія:

«Хочеться привітати всіх, хто повернувся, їхніх дружин, їхніх батьків, їхніх братів-сестер. Ми всі дуже чекали цього дня, боролися, робили все, аби пришвидшити зустріч зі звільненими полоненими. Я щиро радію за тих, хто вже повернувся.

Сьогодні я сильніша, впевненіша і боротьба за звільнення брата триває. Я його ніколи нікому за жодних обставин не віддам, чого б мені те не коштувало. Буду боротися за нього до останнього. Думаю те, що ми тут за них ведемо таку боротьбу, додає сил хлопцям там і допомагає їм вижити.
С

подіваємося на другий етап обміну, що має відбутися, перемовини по якому пройдуть на черговому засіданні Мінської підгрупи. Дуже сподіваюся, що саме той етап стане для наших хлопців довгоочікуваним обміном і ми нарешті зустрінемося з ними».

Юлія Корінькова, дружина Олександра:

«Останнім часом ми жили сподіваннями, що вже 27 грудня  обнімемо своїх рідних і як усі нормальні люди зустрічатимемо свята в родинному колі.  Хотілося б людських привітань, простих побажань миру , щастя, гарної долі.

Коли ж нас запросили до Президента України, й ми потрапили у другу підгрупу, нам повідомили, що Коріньков, Глондар та Пантюшенко не входять до списку на обмін… Не передати словами, що ми тоді відчували. Тому 27 грудня був для нас днем, сповненим і радості, і гіркоти до крику душі. Раділи за тих, хто нарешті ступив на рідну землю, хто обійняв своїх рідних. Нам же було дуже важко.

І все ж ми сповнені рішучості, надії. Президент нам пообіцяв, що він зробить усе задля звільнення кадрових військових, що Україна своїх не кидає. Ми щиро сподіваємося, що гарант виконає свою обіцянку.  І хлопці наші потраплять у другий етап, де мова йде про обмін 29 на 74.  І коли 10 січня буде третя річниця нашого весілля, ми нарешті будемо разом. Ми в це щиро віримо і розраховуємо на Президента, гуманітарну підгрупу в Мінському форматі, на людяність, на патріотизм. Потрібно впевнено йти до звільнення кожного бійця, кожної цивільної людини.

Україна своїх не кидає!»

Фото звідси.