ПОЛІТИКА

Дещо про мінуси і плюси боротьби з корупцією по-кіровоградськи

Засідання круглого столу «Корупція – як найнебезпечніша загроза національній безпеці України», ініційованого громадською радою при ОДА, виявило кілька тенденційних моментів. По-перше, не всі готові говорити про це.

Спрацьовує «правило страуса»: голову в пісок і – нічого не бачу. По-друге, відвертій розмові на таку злободенну тему часто перешкоджає підміна понять: не рідко складалося враження, що люди говорять одне, а думають зовсім інше. По-третє, подібні заходи треба ретельно готувати, бо варіант «прийшли-поговорили-розійшлися» від самого початку приречений на нульовий результат. 

Так, скажімо інформацію завідувача сектору взаємодії з правоохоронними органами з питань запобігання та виникнення корупції апарату облдержадміністрації Людмили Омельянчук про те, що за останні п’ять років серед чиновників не зафіксовано жодного корупційного правопорушення, без легкої іронії сприймати було складно. Тож і викликав той звіт шквал запитань і… жодної відповіді. Бо не може бути в наскрізь просякнутій корупцією країні окремо взятої «чистої» місцевої влади. Якщо ж така є – то сюди давно вже мали б їздити звідусіль за досвідом.

І заява присутнього на засіданні голови облдержадміністрації Сергія Кузьменка, про те, що «голови райдержадміністрацій обиралися довго і повільно. Я не можу сказати, що вони всі кришталево чисті люди, але корупційних порушень у них немає», чомусь оптимізму не додала. Як і зізнання голови обласної ради Олександра Чорноіваненка, що ще рік тому він констатував, що корупція є і на Кіровоградщині також, але нині нам, мовляв, бракує оновлення кадрового потенціалу. Оновлюйте, панове високопосадовці! Громадські активісти – обома руками «за».
– Найбільшою хворобою нашого суспільства залишається корупція, тому побороти це ганебне явище ми зможемо лише разом, спільними зусиллями, – усе ж зізнався С. Кузьменко.

Тобто суспільство хворіє, а Кіровоград – поза епідемією?

Словом, розмова довкола такої важливої теми вийшла «про все відразу і ні про що конкретно». Опоненти не завжди чули одне одного. Запрошені на захід представники правоохоронних та контро-люючих органів виглядали розгубленими перед конкретними питаннями до них, зокрема, з приводу того, коли ж нарешті дорозслідують справи Майдану та Автомайдану, коли замість відписок громадяни отримуватимуть від них конкретні відповіді тощо.

Але є й один великий позитив від ініційованого громадськими організаціями заходу: він відбувся. І нічого, що за класикою жанру: перший млинець – грудкою. Важливо, що процес пішов і про корупцію бодай говорити почали. А з часом, гляди, й професійно навчимося боротися з цим ганебним явищем.

Лариса РОМАНЮК.
Фото автора