ПОЛІТИКА

Анатолій Коротков: Я – росіянин, і визнаю Росію агресором

На другому засіданні тридцять п'ятої сесії обласної ради, завдяки кращій активності депутатів, ніж попередній раз, удалося розглянути ще 14 питань, зокрема, щодо власності та про виділення з обласного бюджету 173,5 тисячі гривень на створення алеї пам’яті загиблих учасників АТО на меморіальному комплексі Фортечні вали.

Неочікувано для багатьох каменем спотикання стало питання про підтримку Звернення до Верховної Ради України про визнання Російської Федерації державою-агресором. Перша спроба виявилася невдало, «за» проголосували лише 49 депутатів.

– Як може світова спільнота направити до нас міжнародний контингент, якщо ми з вами не називаємо агресію агресією? – апелював до колег Роман Колесніченко.

– 112 наших земляків уже віддали своє життя на сході, – наголосив голова облдержадімінстрації Сергій Кузьменко. – За 10 років війни в Афганістані Кіровоградщина втратила таку ж кількість військових, як за рік війни з Росією. Розумію, що в кожного власна політична і життєва позиція, але зараз треба думати про країну.

Депутати Олег Хейсон та Василь Крамар, ледь стримували емоції, переконуючи колег виконати свій громадянський обов’язок. Після слів останнього, що йому, мовляв, соромно сидіти поряд із комуністами, котрі ллють воду на колесо Росії, та на його заклик, схаменутися, до трибуни вийшов Валерій Манухін і запропонував відійти від політики та подбати про спільні інтереси громад (ніби перемога у війні зі східним сусідом – то не спільний інтерес).

– Я думаю, що винних за війну в Україні треба шукати не за кордоном, а у нас в країні, – таку позицію висловив Всеволод Мошнягул, котрий переконаний, що саме українські посадовці «рано чи пізно понесуть відповідальність» за це, а стосовно росіян сказав таке: – Коли б вони перейшли кордон, то були б агресором, а так вони допомагають людям.

На що Сергій Яременко зауважив, що бійці одного із найкращих – 3-го полку спецназу – свідчать, що вони воюють із добре навченими військовими регулярної армії, а не просто сепаратистами, а колишній «афганець» Володимир Арсірій нагадав присутнім, що допоки в залі роздумують, чи агресор – Росія, хлопці на сході ризикують своїм життям, щоб стримати війну на віддалених від Кіровоградщини рубежах.
– Я, росіянин, визнаю Росію агресором, а ви…, – недоказав депутат Анатолій Коротков (на знімку), змахуючи несподівану сльозу.

Тільки після такого шквалу емоцій, уже з другої спроби, вдалося визнати 55 голосами (з 58 наявних) сусідню країну державою-агресором.

Доволі дискусійним стало й питання про перейменування бібліотеки імені Гайдара, за що вже вдруге намагалися проголосувати обласні обранці. Тут воду скаламутив прихильник творчості Аркадія Гайдара Микола Ковальчук.

– Я – Тимур і його команда! Я – патріот! Я – з роду козаків капловухих, – кричав із трибуни колишній голова облради, один із найактивніших представників тодішньої Партії регіонів. – Я проти перейменування! Назвіть мені прізвище хоч одного достойного дитячого письменника України, на честь якого можна назвати бібліотеку? І яке відношення Шевченко мав до дітей? Якщо ми не будемо займатися економічними питаннями, а лише валитимемо пам’ятники й перейменовуватимемо бібліотеки, толку не буде. Не треба займатися дурницями, треба працювати, збирати податки.

І не переконали Миколу Михайловича (та ще зо два десятків депутатів – противників перейменування) ні Роман Колісниченко, котрий наголошував на доцільності долучення обласної ради до патріотичного виховання, ні нагадування директора департаменту культури, туризму та культурної спадщини облдержадміністрації Валентини Животовської про те, що однією з перших книг Тараса Шевченка був саме дитячий «Кобзар» і що ідея з перейменування головної дитячої книгозбірні належить бібліотекарям та читачам. Ще раз питання перейменування бібліотеки спробують розглянути на червневій сесії обласної ради.

Лариса РОМАНЮК