ПОЛІТИКА

Свободівці на війні: Руслан Сивірський, батальйон "Січ"

Сивірський Руслан посередині

Ще вчора він був в окопі, а сьогодні - вже у дружньому колі побратимів з Кіровоградської міської організації ВО «Свобода».

Сивірський Руслан – старший лейтенант, доброволець батальйону «Січ» (з червня 2014 року) щойно повернувся з с. Піски і одразу завітав до однопартійців аби розповісти про ситуацію на передовій російсько-української війни.

- Яка була основна мотивація піти добровольцем на війну? Чи страшно там?

- Після Революції гідності я 4 рази ходив до військкомісаріату і просив записати мене добровольцем, але тоді потреби в мені не було. А коли створили батальйон «Січ», я став одним з перших його бійців. Звичайно, на передній лінії фронту страшно, але в першу чергу не за себе, а за бійців, які знаходяться у моєму підпорядкуванні – 25 хлопців.

- Як проходить звичайний день вояка? Як ви підтримуєте бойовий дух? Чи існують якісь розваги для "січовиків"?

- Щодня ми несемо службу на посту, а увечері маємо час для відпочинку. Нещодавно до нас приїздив Михайло Іллєнко зі своїм фільмом «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Також,  нас дуже мотивують дитячі листи та малюнки - з тих листів ми черпаємо сили і добре усвідомлюємо задля кого тут воюємо, задля кого боремось. Насправді дух української нації в дитячих проявах уваги і побажаннях відчутно настільки, що зміцнюється віра: такий народ агресорові не подолати!

- Як ставишся до демобілізації? Чи не виникає думка, що якщо всі досвідчені бійці демобілізуються, а натомість призвуть недосвідчених, це може погіршити ситуацію на Сході?

- Демобілізують же не всіх, а тільки певний відсоток від кількості війська. До того ж непідготованих бійців на лінію вогню не відправляють. Існують навчання, саме досвідчені бійці готують новобранців. Ротація для бійців дуже необхідна, адже потрібен як фізичний, так і моральний відпочинок. Спілкування з родиною підтримує та надихає. Бійцям також потрібна психологічна допомога. Я, до речі, вже встиг відвідати центр, де поспілкувався з досвідченими психологами.

- Які настрої у місцевого населення?

- Ставлення місцевого населення до українських воїнів поступово змінюється на позитивне. Люди починають розуміти справжній стан речей. Мені доводилося особисто бачити, як ще донедавна проросійсько налаштовані бабусі почали носити українські стрічечки.

- Які плани на майбутнє?

- Через 7 днів я повертаюсь до батальйону, буду продовжувати захищати нашу країну від ворогів. Впевнений - повернуся з перемогою. Слава Україні!