ПОЛІТИКА

Ігор Степура: Головні проблеми України – брехня і облуда

Упродовж минулого тижня українське суспільство вшановувало героїв Небесної Сотні, які загинули на київському Майдані під час Революції гідності.

Як оцінюють минулорічні події українські націоналісти і які проблеми, на їхній погляд, потрібно розв’язувати в першу чергу? Ось що відповів на це керівник обласної організації ВО «Свобода» Ігор Степура:

– Політична організація українських націоналістів ВО «Свобода» в подіях минулорічної Революції гідності відіграла ключову роль як на столичному Майдані, так і на кіровоградському. Усі розуміють, що перемогти цинічного та зухвалого ворога, яким був злочинний режим Януковича, без потужного «фактора сили» було просто нереально. Янукович і Партія регіонів дуже ретельно готувалися до виборів 2015 року, під час яких  планували повністю узурпувати владу і зачистити політичний простір України від будь-яких проявів мирних зібрань, масових протестів, рухів опору, інакодумства тощо. Тепер уже стало цілком очевидним, що всі ці диктаторські «замашки» були ініційовані з Кремля, звідки на зустрічі з донецьким кримінальним кланом приїздили методисти та інструктори із ФСБ, аби навчити «меншого брата», як потрібно впроваджувати систему тотального контролю над громадянським суспільством. В Україні на ключові посади очільників СБУ та Міністерства оборони були призначені громадяни Росії, спецслужби України почали працювати на імперський центр в Москві, а наші Збройні Сили свідомо знищувалися. Натомість, в країні щедро фінансувалися й підсилювалися спеціальні підрозділи, зокрема, «Беркут». У вирішальний момент вони мали придушити будь-який громадянський опір. Усе це стало остаточно зрозуміло, коли наприкінці листопада 2013 року Янукович нарешті «розкрив карти» і визнав, що його кримінальний клан не збирається більше рухатися в напрямку Європи. В той момент українські націоналісти чітко заявили громадським активістам, що загравання зі злочинцями приведе до переслідування лідерів Євромайдану. Нас не хотіли слухати! Закликали до аполітичності Євромайдану,  заявляли про мирні зібрання без прапорів та без політичного піару.

Чим це закінчилося? Це закінчилося тим, чим і мало закінчитися, – жорстоким побиттям громадських активістів і студентської молоді. Отже, без високоорганізованої сили опору боротьба із злочинним режимом була приречена на поразку. Саме тому вже 1 грудня 2013 року на київському Майдані зібралося більше мільйона українців, готових силою відстояти людську честь і гідність.

Всеукраїнське об'єднання «Свобода» в той вирішальний момент відіграло ключову роль, як ударна сила протестної боротьби: ми захопили приміщення Київради на Хрещатику, будівлю профспілок і Палац Жовтневий по вулиці Інститутській. Щодня на території Майдану чергували не менше однієї-двох тисяч «свободівців». Фактор сили, який запропонував суспільству український націоналізм, продемонстрував свою ефективність і безальтернативність. Якби в той момент на київському Майдані не було високорганізованих загонів українських націоналістів – Майдан би був знищений упродовж тижня. Суспільство це має добре розуміти і справедливо визнати!

На жаль, сьогодні ми маємо продовження практики перекручування і фальшування фактів, замовчування правди про справжніх лідерів і гідних провідників революційних подій. Багатьом активістам громадського сектору не вистачає принциповості і чесності, аби на рівних вести політичну боротьбу, і через те вони вдаються до технології облуди. Як і під час правління Януковича-Азарова, так і сьогодні влада примушує суспільство вірити в її популістські заяви, які ніколи не будуть реалізованими через неспроможність багатьох керівників.

Це ж стосується і Кіровоградщини. Тут учорашні сили зачаїлися в очікуванні старту для реваншу, повернення втрачених позицій, а активісти Євромайдану, які рік тому закликали людей до розбудови цивілізованого суспільства, або ж не розуміють цього, або ж вдають, що загрози немає. Не відбувається позитивних зрушень і в місцевих ЗМІ. Більшість з них належить місцевим олігархам, котрі ніколи не пожертвують своїм бізнесом і статками заради демократії і свободи слова. Дуже часто журналісти є платними дезінформаторами, забуваючи про закони і журналістську етику. Їхні публікації є упередженими, відображають, як правило, позицію замовника матеріалу чи власника ЗМІ. І це є однією з головних проблем, що стримують європейський розвиток нашої країни.