ПОЛІТИКА

Леонід Кравчук: Туди, де стоять пам’ятники Леніну, прийдуть вороги і будуть нищити нашу незалежність

Часи, які ми переживаємо сьогодні, потребують чіткого усвідомлення того, що ми робимо і що маємо робити. Гадаємо, в цьому плані не зайвими будуть думки першого Президента України Леоніда Кравчука, висловлені ним в інтерв’ю телеканалу 112. ua.

Чому політична еліта не змогла очиститися

– Президент має можливість поставити крапку, але не хоче. Чому? Тому, що він боїться суспільства… Через рік після виборів суспільство починає критично дивитися на президента, тому що справді нічого глибокого не робиться… Якщо не робиться, суспільство стає незадоволене президентом. Хто його може підтримати? Оточення. Яке разом із ним ділить владу, і не тільки владу. Яке живе в зовсім нових умовах. І ніхто ще ніколи з президентів не турбувався про суспільство в цілому, швидше про себе й своє оточення – ті сили, які можуть його захистити й вивести на другий термін, а то і взагалі продовжити, як, скажімо, в Білорусі. Суспільство це робить? Ні, тому воно повинне це зрозуміти і не дозволити президентові і сформованій ним владі, депутатам думати тільки про своє майбутнє.

Про причини російської агресії в Україні
– У 1993 році ми вечеряли з Борисом Миколайовичем Єльциним (тодішній президент Росії). Я вже готувався їхати до Києва, і він мене запитує: «Можна задать вам один вопрос?». Я кажу: «Будь ласка». «Вы действительно считаете и верите, что Украина пойдет в Европу?». Я кажу: «Борисе Миколайовичу, ми ж з вами підписали Біловезьку угоду. Там написано: кожен народ, кожна нація сама визначає…». Він: «Леонид Макарович, Беловежское соглашение – Беловежское, но триста тридцять лет жили вместе, и я убежден, что народ украинский не хочет отделиться от народа российского. Поэтому я вам хочу показать один документ, который я подготовил – указ об основах национальной стратегии России. Я прочитаю». Читає: «Украина была, есть и будет в сфере стратегических интересов России».
Тому, коли запитують, чому так сталося, ви запитайте сотню росіян, де, на їхній погляд, має бути Україна, всі скажуть – з Росією. Росія не відпустить мирним шляхом Україну, і тому – ці гуманітарні катастрофи, інформаційні війни, фізичні війні. Бандити формуються й існують тому, що їх підтримує Росія. Вони і російські, й українські, хочу на цьому наголосити. Ті, хто каже, що вони приїхали з Росії, глибоко помиляються… Туди, де стоять пам’ятники Леніну, радянські пам’ятники минулого, прийдуть наші вороги і будуть нищити різними способами нашу незалежність. Я казав, що підстав для широкомасштабних виступів на Донбасі не було… Але я помилився, бо не вірив, що Росія піде на нас війною. І зараз ми бачимо, що Путін зробив усе, аби посварити українців із росіянами, і його філософія «русского мира» не захищає російськомовних громадян, вона виглядає надзвичайно цинічно – він їх захищає шляхом убивства і свої і наших.

Про роль у цьому процесі Віктора Медведчука
– Я з ним не спілкуюся… Ми разом були в одній партії, в політбюро... Коли я побачив, що він проводить в Україні ту політику, що фактично формується в Кремлі… Я не зрозумів Медведчука, чому він пішов на службу до Росії… Український політик виступає проти української політики, я це розумію, кожен має свою позицію, і коли б він з позиції України виступав проти влади, політики, якщо вони щось неправильно роблять, – це інша справа. А коли він живе тут, український громадянин, а проводить політику російську, я цього не зрозумів… Я думаю, що в таких людей філософія така: рано чи пізно Україна стане другом Росії, Росія наведе російський лад в Україні, наша політика буде політикою пристосуванства до Росії, і тоді вони зможуть претендувати на високу владу. Я гадаю, що це помилкова політика і в самого Путіна. Він не сподівався, що Україна чинитиме опір. І він уже поламав зуби, і це ще не вечір.
Як розвиватимуться події на Донбасі
– На мою думку, буде так. Ціни на нафту падатимуть і надалі, а Росія може мати доходи від нафти, коли барель її коштуватиме сто доларів США… Економіка Росії почне різко знижувати свою ефективність. Власне кажучи, вона це вже показала себе під час санкцій: якби вона була незалежною, санкції на неї так би не вплинули. Я говорив зі знайомими – полиці в Росії вже порожні. Внутрішня ситуація Росії примусить Путіна зайнятися своїми внутрішніми проблемами.

Ставлення до люстрації
– Я до люстрації ставлюся позитивно. Тому що нам треба відсторонити від влади людей, які не можуть бути при владі. Але закон має бути законом, він не повинен порушувати Конституцію і права людини. Його треба допрацювати.

Про дітей і кумів у політиці
– Я категорично проти родичів у політиці. Тому що хай би син пішов і переміг, коли б батько не був президентом. Хай би кум прийшов і переміг, коли б він не був кумом голови Верховної Ради. Отоді я ставився б до цього з повагою.
А коли вони перемагають після перемоги батьків, близьких – це не перемога, це допомога. Не потрібно цього робити, це виглядає дуже незручно при оцінці тих людей.

Про Бога
– Я вірю в Бога, але не вірю в посередників між мною і Богом. Тому, коли я бачу, що твориться на моїх очах, я до цього ставлюся дуже й дуже критично. Коли патріарх Кирило сидить у Москві, має телефони кремлівські і блага, які це йому дає, я думаю: а що робить церква? І не тільки Кирило. Візьміть українську церкву. Я не кажу про Філарета, він якраз дотримується певних норм, і це мені приємно, я кажу про інших, які їздять на «майбахах». Нові священики падають перед бізнесом, перед олігархами, які їм купують, дарують, фінансують їхню діяльність. Церква має жити так, як живе її народ.

Про політичне майбутнє Юлії Тимошенко
– Я ставився й ставлюся до Тимошенко з глибокою повагою. Ті її заяви, які вона робить, зокрема й щодо воєнного стану, і щодо більш рішучої політики на Донбасі, виправдовуються сьогодні, повірте мені. Я гадаю, що до них повернуться рано чи пізно. Ми не можемо далі терпіти оці так звані перемир‘я, коли щодня вбивають наших людей. Тобто в неї є дуже цікаві політичні заяви, і вони виправдовуються… Вона першою заявила реально про точну і зрозумілу західну політику України, чому я й підтримав її тоді, і зараз ставлюся з повагою… Вона збережеться в політиці, якщо займе точну і ясну позицію, тоді ця позиція означатиме, що вона (Тимошенко) – не жінка, а політик. Маргарет Тетчер завжди підкреслювала, що вона не жінка, а політик. Жінка має вибирати: або вона – жінка, або – політик.

Про Президента Порошенка
– Вважаю, що Порошенко прийшов у надзвичайно складний час. Я порівнював своє президентство, це вихід із Радянського Союзу, Придністров’я і таке інше, але, думаю, що для нього ще складніший час.

Три головні завдання для України
– Треба закінчити війну, провести глибокі реформи і стати повноцінним членом європейського співтовариства.