ПОЛІТИКА

У новий рік зі старими болячками

Вчорашні «регіонали» сьогодні видають себе за найсвідоміших, найпатріотичніших і чи не найперших провісників змін у країні. Ось і нинішній голова облдержадміністрації  С. Кузьменко не втримався від подібної демагогічної риторики.

Згадуючи минулий рік у передноворічному інтерв’ю одній із місцевих газет, він сказав: «Вопрос, с кем быть, передо мной с самого начала, с момента отказа руководства от проевропейского курса, вообще не стоял – только со своим народом и своей страной». Нагадаємо, що відмова від проєвропейського курсу була проголошена урядом Азарова ще 21 листопада 2013 року. Але ні в той день, ні в інші Кузьменка не було помічено серед тих, хто розпочинав Євромайдан. Не виступив він і з протестом проти побиття студентів 30 листопада. Не було його й серед однодумців Євромайдану на народному віче в Кіровограді 26 січня, коли «тітушки» розбивали молотками голови Віктора Чміленка та його сина. Тобто він там був, але на боці «антимайдану»! Більше того, є свідчення, що саме Кузьменко разом із Грушевським тих «тітушок» туди самі й звозили.
20 лютого, в день загибелі Героя Небесної Сотні В. Чміленка, коли на площі, тоді ще Кірова, зібрався один із найвелелюдніших мітингів в обласному центрі часів Революції Гідності, люди вимагали від кіровоградських очільників вийти з кривавої Партії Регіонів. С. Кузьменко тоді теж був на боці «губернатора» А. Ніколаєнка і підтримував його.
А. Ніколаєнко тоді привселюдно відмовився виходити з ПР без згоди на те «вищестоящих» керівників, через що змушений був безславно тікати з Кіровограда разом зі своїм почтом. Хоча вже наступного дня він повідомив у блозі, що складає з себе повноваження голови ОДА і виходить з Партії Регіонів (мабуть, тоді вже Ларін дозволив!). А що ж С. Кузьменко? Від нього кіровоградці так і не дочекалися жодних публічних заяв ні про засудження дій режиму Януковича, ні про розстріл Небесної Сотні, ні про вихід з ПР (можливо, він і досі таємно
залишається її членом).
І ось тепер він такий весь білий та пухнастий розповідає, що люди, які його навіть не знали, навішали на нього «всі смертні гріхи». Як же йому це вдалося?! Секрет успіху Сергій Кузьменко розкриває у тому ж таки інтерв’ю: «Потом Петр Алексеевич обратился ко мне за поддержкой, попросил организовать его избирательную кампанию на Кировоградщине. Затем назначение главой облгосадминистрации…».
Так он де собака зарита! Тепер зрозуміло, чому на С. Кузьменка не поширюється дія закону про люстрацію, під який він потрапляє як чиновник, що обіймав керівні посади за попередньої влади. Адже крісло «губернатора» йому дісталося за великі гроші, які майбутній голова ОДА вклав у виборчу кампанію кандидата у президенти Порошенка. Все просто, як у казино – зробив правильну ставку й виграв. Нічого особистого, лише бізнес. Потім йому довелося перечекати місяць десь у від’їзді (чи у під’їзді), поки перекиплять люстраційні протести кіровоградців із вкиданням у сміттєві контейнери його колег-соратників. Цікаво, чи згадувалась йому тоді відома фраза героя Ю. Нікуліна з відомого фільму: «На его месте должен быть я»? Питання риторичне. Але вже за місяць в інтерв’ю тій же газеті С. Кузьменко заявив, що вже пройшов люстрацію.
То що ж, виявляється, майданівці гинули і сиділи по тюрмах лише для того, щоб Кузьменко замінив у кріслі Ніколаєнка? Його мотиви зрозумілі, він, як і кожен пристосуванець, намагається втриматися на плаву, і скористатися результатами революції, яку, як відомо, роблять романтики, а плодами її користуються такі, як він. До нього питань уже немає. А ось до президента, який обрав тактику свого попередника – ігнорувати думку громади – вони накопичуються. Дай, Боже, йому мудрості у наступному році не наступити на граблі Януковича. Адже в ситуації визрівання громадянського суспільства це ризиковано і, як показує історія, небезпечно.
Олександр РАТУШНЯК