ПОЛІТИКА

Віта Атаманчук: Мені колег-держслужбовців просто шкода

Нещодавно заступник голови облдержадміністрації Віта Атаманчук побувала в Амстердамі. Звідти, звісно, привезла певні враження. Що ж найбільше запам’яталося – про це вона розповідає газеті «З перших уст».

– За кордоном багато чого вражає. Та я звертала увагу на «чиновницький зріз» тамтешнього життя. Там, у яку б структуру ти не зайшов, тебе привітають із посмішкою на обличчі, поцікавляться, чим можуть допомогти. Це – вищий пілотаж гідності і прояву людської культури. Пам’ятаєте, професора Преображенського (Пилип Пилипович Преображенський – герой фантастичної повісті Михайла Булгакова «Собаче серце» – Ред.), котрий говорив про революцію в головах… Оце ж – найскладніше. Бо коли ти прилітаєш у тамтешній аеропорт – бачиш людське ставлення до себе, а у вітчизняному відразу ж – зовсім інше: зверхнє, зневажливе, бундючне, приходить усвідомлення тотального невміння поводити себе з іншими, що починається зі ставлення керівника до підлеглого. Тож, на часі – зміни ставлення українця до іншої людини, не залежно від посадових щаблів, віросповідання, кольору шкіри.
Мені колег своїх, держслужбовців часто просто шкода. Особливо після того, як бачиш, що навіть серйозні проблеми в розвинених цивілізованих країнах вирішуються з посмішкою на обличчі. Тому дуже хочеться створити комфортні, достойні, людські умови праці, щоб коли входить до чиновника, у людини не тряслися коліна, щоб чиновники не вважали себе керівниками приватних фірм, щоб вони служили державі, щоб «пахали» на благо народу, яким вони делеговані у владу. Зрештою, щоб дбали про підлеглих, створювали для них гідні умови.

Коли чую, що чийсь шеф вважає, що не можна відучити людину красти, так само, як бджолу носити мед, то, може, той шеф – не там сидить?.. Корупція нам шкодить, неймовірно. З викорінення її треба розпочинати. Нам далеко до європейців у плані позитивного ставлення до інших. Громадянське суспільство там на висоті, і вони вміють захищати свої права. Там почесно робити щось для корисне громади, бо то є найвища місія людини.
Нині в нас зароджується волонтерство: сильне, надійне, часом – всемогутнє. Можливо, це шанс, який ми не маємо упустити, щоб люди вірили волонтерам, усім, хто з ними співпрацює. Можливо, це шанс для відродження громадянської самосвідомості, безкорисливості. Тож і влада сьогодні має всіляко підтримувати громадські організації, волонтерські рухи, усе, що працює на об’єднання нації.

Дивно, що й досі є певне внутрішнє спантеличення людей, коли бачать перед собою політика, кот-рий намагається вибудовувати здоровий діалог, працювати відкрито, дослухатися до думки громади. Але ж сьогоднішня Європа переконує, що без громади, без контакту з прос-тими людьми не буде плідної роботи влади. Її двері мають бути цілодобово відчиненими для кожного, хто захоче в них ввійти і запропонувати своє бачення, як нам жити й що робити. Поки цього не станеться, ми лише мріятимемо про гідність. Маємо чути одне одного – іншого варіанту немає, – вважає Віта Атаманчук.

Лариса РОМАНЮК