ПОЛІТИКА

Леонід Кравченко: Міський голова служить не партії, а громаді

Леонід Кравченко – керівник, добре відомий у Кіровоградській області, адже не кожному міському голові виборці так віддавали свої симпатії, голосуючи за нього на виборах.

Леонід Григорович очолює Бобринецьку міську громаду з 2002 року, за винятком періоду з 2011-го по 2014-й, коли був призначений головою Бобринецької райдержадміністрації. Нинішнього року повернувся на свою попередню посаду. Тобто йому вдалося навіть не двічі, і не тричі, а чотири рази ввійти в одну й ту ж річку.

Леонід Григорович – член правління асоціації малих міст України. Ми зустрілися з ним напередодні його від’їзду на конгрес місцевих регіональних рад Європи, що має промовисту назву «Мери – лідери змін».
– Леоніде Григоровичу, з якими ідеями ви їдете на цей форум?

– Найголовніша ідея, яку мені хочеться донести, – щоб ми від розмов про децентралізацію влади, які ведуться ще з того часу, коли я почав працювати міським головою, нарешті перейшли до діла. Адже нам обіцяли реформувати бюджет знизу доверху, фінансування програм розвитку громад напряму з Києва. Ми хочемо знати, коли це стане реальністю, адже поки що все це на рівні намірів і обіцянок. Ми хочемо, аби Рада Європи підтримала наше прагнення: досить розмов, треба, нарешті, змінювати місцеве самоврядування. Є питання формування бюджету, адміністративно-територіальної реформи. І, зрозуміло, коли ми зустрінемося, відбудеться цікавий обмін досвідом. Розмова буде корисною, адже в форумі братимуть участь і мери європейських міст.

– А ми, українці, хто такі – азіати? 

– Уточнення слушне. Але нашу географічну належність до Європи ми повинні підтверджувати й прагненням до європейських стандартів життя. На жаль, для реального переходу на ці стандарти ми мало що робимо.

– У якому форматі планується проведення конгресу?

– Буде вільний обмін думками з різних проблем розвитку місцевого самоврядування, кожен зможе внести свої пропозиції.

– Скажіть: що нині заважає вам виконувати функції бобринецького міського голови, аби служити громаді ще ефективніше?

– На жаль, і зараз громада залежить від Києва і Кіровограда, бо вона не має самостійності. Ми говоримо «місцеве самоврядування», хоч прекрасно розуміємо, що фактично його не існує, адже воно знаходиться під фінансовим ковпаком державних адміністрацій. Немає й програм місцевого розвитку – хоча б короткотермінових. Як можна розробляти такі документи, не знаючи, який буде бюджет? Кожен рік в Україні має певне спрямування: рік села, рік спорту, ще якийсь рік. Але життя не можна втиснути у визначені Києвом рамки. Скажімо, нам у Бобринці треба побудувати дитсадок, відновити зовнішнє освітлення. А держава віддає пріоритет якомусь іншому напряму, сформульованому в назві року, хоч кожна територія має свою стратегію розвитку, «больові точки», проблеми. Ми плануємо щось зробити, а нам зверху кажуть: «Ні, ви цього зараз не робіть, не можна». А ми повинні знати, що бюджет розвитку – це ось така-то сума. І тоді ми зможемо укладати різні угоди, брати кредити. За нинішньої ситуації банки не хочуть мати з нами справи, бо знають, що ми з ними вчасно не розрахуємося. Ще одна проблема – фінансування через Держказначейство: маючи власні кошти, громада не може ними користуватися. Ми розуміємо: у держави є побоювання щодо можливих фінансових зловживань – попереджувати їх і має Держказначейство. Але все-таки з боку держави органам місцевого самоврядування повинно бути більше довіри. Кошти громади мають  зберігатися в банку, а ми могли вільно ними розпоряджатися. А ще ми повинні мати право брати в банку кредити. Вони потрібні для розв‘язання багатьох проблем, зокрема, оновлення й ремонту техніки, що є в розпорядженні міських комунальних підприємств. За моїми даними, у малих містах України комунальна техніка вже відслужила по два-три терміни.

– Які соціальні програми ви вже реалізували й будете реалізовувати як міський голова Бобринця?

– У цілому я повинен сказати так: заявляти, що вони вже повністю реалізовані, передчасно, хоч зроблено все-таки не мало. Зокрема, більш як на 70 відсотків виконано програму зовнішнього освітлення міста. З 2003 року встановлено більше 650 ліхтарів. Ще одним позитивним моментом у своїй діяльності на посту міського голови вважаю налагодження централізованого вивезення сміття, розпочату реконструкцію парку імені Кропивницького з відновленням дитячого майданчика. Цим займається комунальне підприємство «Комунальник», що має в своєму розпорядженні два сміттєвози.

Дуже важливою є програма зі стовідсоткового охоплення юних бобринчан дошкільним вихованням. Тут ще треба немало зробити, аби ліквідувати чергу на місця в дитячих садках.

Досягненням міської влади Бобринця можна вважати й безперебійне цілодобове забезпечення населеного пункту водою, адже раніше вона подавалася  за графіком. Траплялося, що місто через поломки у водомережі залишалося на два-три дні без води. Зараз таких збоїв вдається уникати, хоч проблеми залишаються, адже і мережі, і насосне устаткування старі, потребують ремонту приміщення насосних, каналізаційних станцій, очисних споруд.

– Досвід європейських країн із колишнього табору держав соціалістичної співдружності свідчить, що подібні проблеми можна успішно вирішувати з допомогою Ради Європи. Наприклад, сербське місто Бачка Паланка, з яким у Кіровоградщини довольно дружні стосунки, виграло міжнародний грант і одержало від Євросоюзу 10 мільйонів євро на реконструкцію водогону.

– Міська рада Бобринця теж бере участь у подібних проектах. Зокрема, в 2010 році ми стали переможцями міжнародної програми «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Суть проекту, представленого нами, – складання плану стратегічного розвитку Бобринця. Цей проект цінний тим, що в ході його реалізації відбувався обмін досвідом, тож представники нашої міськради змогли побувати в Грузії, Білорусі, де запозичили немало цікавих ідей. Для втілення в життя цього плану потрібне стабільне фінансування.

– Як відомо, в нашій країні діє фонд соціальних інвестицій. Чи співпрацює з ним Бобринецька міськрада?

– Співпрацює, до того ж досить активно. Фонд виділив нам один мільйон триста тисяч гривень на реконструкцію дитсадка. У дошкільному закладі встановлено енергозберігаючі вікна і двері, здійснюється заміна водопровідної та каналізаційної систем. На наше прохання фонд виділив місту ще 780 тисяч гривень для заміни системи опалення та електромережі цього закладу – вони вже надійшли, й роботи тривають.

На конгресі я хочу порушити тему спрощення процедури співпраці українських громад із різними міжнародними фондами. Вони повинні працювати з громадами напряму – це зекономить багато часу, який доводиться зараз затрачати на паперову тяганину. Запропоную також залучати до цієї співпраці й представників малого та середнього бізнесу.

– Чи має Бобринець генеральний план забудови міста?

– Ми замовили його в одному з кіровоградських проект-них інститутів. Один із етапів проекту, історико-архітектурний, знаходиться на експертизі в Києві. У плані буде враховано специфіку Бобринця, зокрема, те, що він має велику кількість пам’яток архітектури.

– Історія вашого міста надзвичайно багата. Серед відомих уродженців краю – і Лев Троцький, який і понині має тисячі послідовників свого вчення по всьому світу. Чи не плануєте скористатися цим для розвитку туризму?

– Ця тема широко обговорювалася в засобах масової інформації, в дискусії брав участь і я, тож можу навести немало цікавих фактів. Один із них такий. У Туреччині й понині збережена вілла, в якій жив Троцький після вигнання його з СРСР. Туреччина – член НАТО, але чомусь ніхто в цій країні не вимагає зруйнувати віллу через те, що там жив один із ідеологів комунізму. Мабуть, і нам треба повчитися такому підходу до дійових осіб світової історії й не бути тут однобокими й категоричними. Мова йде не про популяризацію ідей Троцького, а про визнання його частиною історії Кіровоградщини. Громада Бобринця вирішила встановити в місті пам’ятник Троцькому. Можливо, ще буде обладнано окрему кімнату, присвячену цій постаті. Це допоможе залучити в місто туристів, у тому числі й іноземних.

– Але пам’ятник і музейна кімната – це лише початок справи. Далі треба створювати туристичну інфраструктуру...

– Двома руками – за. Тому ще раз повертаюся до реалізації плану стратегічного розвитку міста. Якби ми мали гарантоване фінансування для його здійснення, то за кілька років таку структуру могли б створити. На жаль, гарантій поки що не маємо, тому змушені думати про прозаїчніші речі: водозабезпечення, освітлення вулиць і таке інше.

– Які соціальні пріоритети міської влади на найближчий час?

– Їх багато,тому назву найважливіші. Це – реконструкція дитячого садка, облаштування двох топкових котелень, що працюватимуть на місцевих видах палива, а конкретніше – на деревині. Вони повинні дати тепло уже під час нинішнього опалювального сезону й забезпечити ним соціальні заклади Бобринця. Активно займається міська влада й забезпеченням ветеранів дровами. Підставляємо плече і в реконструкції релігійних споруд, у розв’язанні інших проблем міста.

– В ідеалі кожен міський голова повинен бути позапартійним. В Україні поки що цього немає. Особисто вам така практика заважає в роботі?

– Саме про це я хочу говорити на форумі в Києві, адже держслужбовець повинен бути на службі не в партії, а в народу. В Україні повинна діяти заборона для держслужбовців мати партійну належність. Це допоможе уникнути масових звільнень компетентних фахівців під час змін владних політичних сил. Якщо ж говорити у цьому контексті про міських голів, то вони повинні служити не партіям, які їх висунули, а громадам. Вища мудрість – піднятися над партійними інтересами і служити інтересам виборців. Особисто я заяву про вихід із партії написав ще до того, як став міським головою Бобринця.

Розмову вів Володимир БЄЛІНСЬКИЙ