ПОЛІТИКА

Сергій Гайдай: Якщо реформи не проходять швидко, вони не проходять узагалі

Відомий політолог Сергій Гайдай в інтерв’ю каналу 112.Україна поділився своїми думками стосовно актуальних питань українського сьогодення.

Про проміжне рішення суду ООН за позовом України до Росії

«Ми повинні чітко розуміти: є реальність і є якась імітація реальності. Те, що зараз відбувається в суді, – можливо, корисні й потрібні дії, від них не треба відмовлятися, бо ми слабкі, бо наша реальність інша.

Наша реальність демонструє, що поки що така держава як Україна не відбулася – є таке поняття, яке найкраще характеризує суб’єктність; тобто або ж вас сприймають гравцем, який має право вибудовувати свої дії, і тоді у вас зовсім інший статус, або ж вас не сприймають таким гравцем.

Я взагалі кажу: перш ніж серйозно вірити в рішення якихось сторонніх організацій, згадайте історію з Будапештським меморандумом. Серйозні країни його підписали і гарантували нам безпеку на випадок, якщо ми відмовимося від ядерної зброї. Ми відмовилися від ядерної зброї, але, як з’ясувалося в реальності, ніякої безпеки не сталося. Тому що якщо дивитися на Будапештський меморандум, то з перших днів появи «зелених чоловічків» у Криму там мав би висаджуватися об’єднаний контингент НАТО або ООН, який би цих «зелених чоловічків», умовно кажучи, бойовим способом змітав з півострова. Але ніхто цього не зробив і не збирається робити.

Перше, що треба робити Україні, українському політикуму, – це позбутися ілюзій. Але я вважаю, що в українського політикуму і немає ілюзій. Коли мене запитують про застосування якихось політтехнологій… то я вам скажу: найсерйозніша політтехнологія освоєна нашим правлячим класом, нашим політичним класом. Називається вона «імітація». Те, що ми зараз бачимо в судах, – це входить в «пакет» імітацій: давайте імітувати, що ми щось робимо.

Реально сочатку робіть щось в середині країни – знищуйте корупцію, піднімайте економіку, зміцнюйте обороноздатність держави, проводьте успішні військові операції, зміцнюйте кордони, припиняйте будь-які стосунки з Росією – дипломатичні, економічні. І тоді ви побачите, як на вас зовсім по-іншому реагуватиме міжнародна спільнота.

Перше, що вона зрозуміє, – з’явився суб’єкт дії, з його правами треба рахуватися. Сьогодні для Заходу – для Європи і Америки – не існує суб’єктної України. Є якась територія, там живуть якісь політики, вони ні на що неспроможні, вимагають допомоги, і за них усе треба робити. Але вибачте, це як дитина, повністю залежна від батьків, – чи чогось вартий її голос?»

Про затягування із звітом уряду Гройсмана

«Я вже не вперше закликаю: давайте дивитися на реальність. Від того, що Гройсман гарно відзвітує, зробить гарну презентацію, у вашому житті щось зміниться? У вас знизиться «комуналка»? Ви відчуєте неймовірне економічне піднесення від того, що він скаже, що на півтора чи на два відсотки зріс ВВП? Ні.

Я вже якось згадував, що десь в 2013 році я бачив непоганий виступ Петра Олексійовича Порошенка. Цей виступ називався: «Що потрібно Україні». Він казав, що Україні потрібні кардинальні реформи, або, кажучи людською мовою, зміни. І він там дав чудесний критерій, який я завжди наводжу. Знаєте, який фактор свідчить про те, є реформи чи їх немає? Якщо вам чиновник або людина, яка проводить реформи, каже, що треба зачекати, ми ще тільки починаємо, а реформ немає – це імітація. Реформи тим і відрізняються, що вживаються певні якісь дії, які ви відчуваєте вже найближчим часом. Якщо реформи не проходять швидко, вони не відбуваються взагалі. Тому що вони втрачають підтримку народу, бо люди не готові довго чекати, коли проблема зріла двадцять п’ять років.

Тому звіт Гройсмана – звіт Гройсмана, дивіться, що відбувається в реальності з вашим життям. Як політтехнолог я часто приводжу приклад, що таке легітимність, і інколи говорю, в чому успіх кампанії Ющенка 2002-2004 років. Та в тому, що простий українець при цьому прем’єрі вперше відчув якісь реальні зміни, що стосувалися конкретно його – з’явилася гривня, коли він був головою Нацбанку, з’явилися гроші і ожила економіка. Зрозуміло, що подальші дії Ющенка не відповідали тим змінам, що відбувалися в Україні.»

Про причини невдач

«Основна проблема останніх 25 років незмінна: ми так і не розпочали будівництво своєї держави. Держава – це такий апарат, який призначений для трьох функцій. Перша – захист від зовнішньої агресії. Скажіть: ми протистоїмо зовнішній агресії? Дуже слабо протистоїмо, більше просимо допомоги у Заходу.

Друга – внутрішня безпека. Я не вважаю, що в нас усе чудово із злочинністю, і всі це знають, попри те, що щось зроблено з МВС… Я вчора їхав і відкрив для себе таку просту річ, поганий сигнал. Пам’ятаєте, як ми раділи появі нової патрульної поліції? Ці хлопці мали зовсім інший вигляд. І ось я знову побачив з «пузиками» даішників, котрі так само безпечно зупиняють машини на в’їзді і виїзді з Києва, просто вони переодяглися в поліцейських, і тепер вони вже поліцейські, і це вже тривожний сигнал для мене, тому, що, на жаль, та реформа за грузинським сценарієм, коли все МВС з гори до низу замінили і діють по-іншому, не відбулася.

І про третю функцію. Ми очікуємо росту конкурентоспроможності держави, а це – економічний фактор.

Тепер скажіть, враховуючи це все. Наша держава побудована? Навряд чи. Вона й не будується. Вона займається чимось іншим. Чим вона займається, ми чудово знаємо: вузький клас займається особистим благополуччям. Якщо його не прибрати і не змінити правила гри, щоб ніхто, хто прийшов у держапарат, просто фізично не міг займатися особистим благополуччям,… нічого в країні не зміниться».