ПОЛІТИКА

Лариса Онул: «Тільки від нас залежить, будуть вибори чесними, чи як завжди»

Під час парламентських виборів в Україні традиційно процвітає обдаровування виборців.

Хоча це діяння і карається, завжди знаходяться кандидати, які на всіх кутах кричать про чесні вибори, а самі потихеньку «сіють» гречку, приправляючи її маслом і цукром. Ще в ходу соняшникова олія – немов підмазують. Не обійшлося і цього разу. Асортимент навіть розширився: в одному з районів, кажуть, пледи вчителям роздають.
У Кіровограді ж минулого тижня десять із чотирнадцяти кандидатів у депутати ВР – Максим Березкін, Олександр Гавриленко, Микола Гречуха, Сергій Михальонок, Лариса Онул, Василь Ращупко, Артем Стрижаков, Павло Топчій, Олена Шевченко та Костянтин Яриніч – підписали два меморандуми про чесні вибори. Один – авторства кандидата від Блоку Петра Порошенка, другий – Павла Топчія та Лариси Онул. Колеги-журналісти по-різному поставилися як до самої ідеї підписання меморандумів, так і до їх змісту.
За коментарем ми звернулися до автора одного з меморандумів, кандидата в народні депутати по 99-му виборчому округу Лариси Онул.
– Ларисо Анатоліївно, ви вважаєте, що зараз актуальні подібні документи?
– У багатьох передвиборчих кампаніях кандидати підписували ті чи інші документи і частенько самі ж порушували те, що декларували. Але нинішня кампанія унікальна. Вона проходить після того, як українці викинули з влади казнокрадів та корупціонерів. Ви пам'ятаєте, що після Помаранчевої революції змінити тих, хто приймав закони, так і не вдалося. І пам'ятаєте, чим все закінчилося – всенародним розчаруванням і приходом до влади Партії регіонів. Ще раз допустити подібне ми просто не маємо права. Для цього потрібно самим неухильно дотримуватися законів та інших змушувати. Крім того, зараз на сході країни триває війна. Ми продовжуємо платити неймовірно високу ціну за свій європейський вибір, який так не сподобався Кремлю. У ситуації, коли українці гинуть за свою країну, вимоги до етичних якостей влади і людей, що йдуть у владу, надзвичайно високі. Як ніколи в суспільстві високий запит на чистоту і чесність.
Тому абсолютно неприпустимо, на мою думку, перетворювати виборчу кампанію в битву на взаємне знищення. Тим паче, що більшість кандидатів представляють демократичні сили, що стояли плечем до плеча на Майдані. Зараз Україні необхідна їх максимальна мобілізація, щоб гідно пройти всі випробування. Вони мають багато працювати разом, незалежно від того, хто виграє цю гонку.
У кожного з кандидатів в народні депутати є своє бачення пріоритетів, насущних завдань, що стоять перед країною. Є аргументи на захист своїх позицій. Нехай виборці почують ці аргументи, зважать їх і приймуть відповідальне рішення. Нехай переможе найпереконливіший із нас, а не той, хто зуміє найскандальнішим чином образити і принизити своїх конкурентів.
Бруд у виборчій кампанії в першу чергу бруднить самих виборців.
– У ЗМІ висловлювалися сумніви щодо доцільності створення наглядової ради, яка складається з довірених осіб підписантів та представників громадськості.
– Меморандум – документ, у якому зафіксована наша спільна позиція. Це нагадування всім нам про те, що ми повинні робити, а що категорично робити не можна, і свідчення нашої домовленості. Ми публічно заявляємо: проводимо передвиборчу кампанію відповідно до закону. І ми не маємо наміру дозволяти іншим порушувати закон. Ім'я, підпис.
Безумовно, у нас немає повноважень примусити людину, викриту в порушенні, знятися. Проте ми можемо звернути публічно увагу кандидата на те, як він виглядає в очах людей. Головна мета меморандуму полягає в інформуванні суспільства і громадському контролі за поведінкою кандидатів. За дотриманням закону повинні стежити ОВК, ЦВК, прокуратура, СБУ. Статтю 157 Кримінального Кодексу України про підкуп виборців ніхто не відміняв.
Меморандум працює не з законом, а з совістю. Я вірю, що заклик до совісті може зупинити якісь неприпустимі речі. Якщо ні – хай діють закон і громадський осуд.
– Виборчий процес – дорога з двостороннім рухом. Одні купують, інші продають голоси. Деякі виборці беруть «подарунки», бо живуть у злиднях ...
– Саме тому я хочу звернутися до виборців. Так звані гречкосії будуть приходити до вас і пропонувати 100-200-400-800 гривень за голос. За це вони хочуть п'ять років сидіти у Верховній Раді і вирішувати свої бізнесові питання. Бо якщо люди починають свій шлях до парламенту з купівлі-продажу, то і в Києві ви не дочекаєтеся від них поваги до закону і турботи про державні інтереси: тільки про власну кишеню, і тільки за ваш рахунок. Тому вони такі зараз щедрі, знають, що повернуть своє з лишком . Ви справді хочете бачити таких людей тими, хто визначає долю України?
А з іншого боку, ну, припустимо, ви взяли ці гроші. Надовго їх вам вистачить при нинішньому рівні цін? Хабар, який вам дає недобросовісний кандидат, розтане швидко і непомітно, а відчуття, що вас купили задешево, залишиться. Воно того не варте. Навіть навпаки: віднята гідність – відняте здоров'я. А непродана совість життя подовжує.
До речі, зараз на розгляд Верховної Ради збираються внести законопроект, що передбачає високі штрафи – до п'яти тисяч гривень – саме за продаж голосів. Така математика не на користь любителів купувати і продавати голоси.
– Що ви можете сказати про те, як була представлена Кіровоградщина у вищому законодавчому органі країни?
– Якщо ви запитаєте в Києві або в якомусь іншому місті, кого з депутатів із Кіровоградщини він може назвати, у кращому випадку почуєте прізвище колишнього  народного депутата Лозинського, який став відомий на всю країну своїм страшним злочином. Інші депутати були малопомітними, що теж сумно, але вже з іншої причини.
Тому мені і хочеться, щоб голос Кіровоградщини нарешті впевнено і гучно звучав у Верховній Раді. У нас свої, несхожі на інші регіони, завдання і проблеми. Ніхто їх за нас не вирішить. Тому я уважно стежу за тим, які кандидати йдуть по інших округах області. Важливо, щоб перемогли не «парашутисти» – зальотні кандидати, які наобіцяють зо три короба, а потім їх на окрузі і не побачиш. Далекі вони від проблем нашої малої Батьківщини. Це повинні бути патріоти нашої землі, небайдужі люди. Ми могли б після перемоги створити неформальне об'єднання у Верховній Раді, яке ставило б злободенні питання, що хвилюють кіровоградців і жителів області, аналізувало б законопроекти на предмет того, як вони зачіпають інтереси Кіровоградщини. Тільки так.
– Тобто, ви не маєте наміру перетворюватися на столичного політика?
– Маю. Тільки в двох зовсім інших сенсах. Я завжди говорю, то Кіровоград потрібно піднімати до рівня аграрної столиці України, аж до переведення сюди Міністерства аграрної політики, переносу Земельного банку, посилення наявних і створення нових навчальних і наукових інститутів аграрної спрямованості. Я хотіла б бути політиком, що представляє таку столицю.
І ще потрібно ставати столичним політиком у тому сенсі, щоб проводити інтереси Кіровограда з усім знанням тонкощів столичної політики. Ми, кіровоградці, повинні бути там своїми, сміливо входити в найвищі кабінети, а не поводити себе як далекі родичі з провінції, яким дозволили присісти на краєчок стільця. 

Катерина ПЕТРОВА