ПОЛІТИКА

Третій рік війни: справа Троцького живе й перемагає?

Нинішня гібридна війна Росії проти України часто видається за таке собі ноу-хау нинішнього керівництва сусідньої країни, мовляв, тільки воно спроможне було додуматися до такого.

Насправді ж кремлівська верхівка користується досвідом далеких своїх попередників, навіть не посилаючись на них. Маю на увазі насамперед уродженця українських степів Льва Троцького і його настанови «агітаторам-комуністам на Україні».

Але спочатку про те, що таке гібридна війна. Як зазначає Вікіпедія, це війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором у державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів із подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які зазвичай досягаються звичайною війною.

Ось методи, які при цьому застосовуються: створення внутрішніх суспільних протиріч через пропаганду з її переходом у інформаційну війну; створення економічних проблем через економічне протистояння з переходом в економічну війну та протидію зв'язкам країни-жертви з сусідніми країнами; підтримка сепаратизму та тероризму аж до актів державного тероризму; сприяння створенню нерегулярних збройних формувань (повстанців, партизан та ін.) та їх оснащення.

При цьому сторона-агресор намагається та може залишатися публічно непричетною до розв'язаного конфлікту.

Усе перелічене маємо нині в наявності на сході нашої країни. Але ж про це йдеться і в «Інструкції» Троцького, виголошеній ним у грудні 1919 року! Ідентичність майже стовідсоткова. Вражає, що й передумови до гібридної війни за сто років не змінилися.

«Пам‘ятайте також, – повчав Троцький, – що так чи інакше, а нам треба повернути Україну Росії. Без України немає Росії». Хіба не про це ж думає Путін?

Нинішнє російське керівництво непокоїть «вільний дух запорозького козацтва і гайдамаків», що прокинувся в українцях.

Про нього ж згадував і Троцький: «Це жахливий дух, який кипить, бурлить, як сам грізний Дніпро на своїх порогах, і примушує українців творити чудеса хоробрості. Це той самий дух вольності, який давав українцям нелюдську силу протягом сотень років воювати проти своїх гнобителів: поляків, росіян, татар і турків і отримувати над ними блискучі перемоги».

Заради об’єктивності, треба сказати, що наш землячок точно назвав і причини нашої бездержавності, які залишаються актуальними й сьогодні.

«Тільки безмежна довірливість і поступливість, а також відсутність усвідомлення необхідності постійної міцної спайки усіх членів держави не тільки на період війни – щоразу губили всі завоювання українців. Тому вони рано втратили свою «самостійність» і живуть то під Литвою, то під Польщею, то під Австрією і Росією, становлячи дуже цінну частину цих держав», – наголошував Троцький.

Як не дивно, в Інструкції Троцького йдеться і про вибори на окупованій території («старайтеся, щоб у Ради і Виконкоми увійшла більшість комуністів і тих, хто співчуває»), і про методи дискредитації української влади («Якщо будуть випадки пограбувань у червоній армії, то їх необхідно звалювати на повстанців і петлюрівців»), якими так активно користується сьогодні Кремль.

Гібридна війна потребує й гібридного їй протистояння. Чи маємо його на практиці? Героїчна самопожертва наших воїнів, масова підтримка армії і добровольців простими українцями, міжнародна підтримка – ось що маємо. Це дуже багато. У всякому випадку достатньо, щоб зупинити просування путінських «зелених чоловічків» углиб нашої країни.

Але. Кремлівські пропагандисти не втомлюються видавати нас за фашистів і бандерівців і, що важливо, знаходять підтримку не тільки в населення окупованих територій. Ось свіжий приклад, що, власне, й спонукав мене взятися за цю замітку.

Один знайомий фермер сказав при зустрічі з характерною для нього категоричністю: «Не вірте, що на Донбасі першими починають обстріли росіяни, то наші їх провокують».

Поцікавився, звідки йому про це відомо, й почув: «Я дивлюся російське телебачення, бо наше бреше».

Бачачи мої круглі очі, фермер додав: «А в нас усі, хто має супутникове телебачення, дивляться Росію».

Не знаю, чи правильно було б, за прикладом того ж Путіна, заборонити в Україні «дивитися Росію», однак, гадаю, проблема є: щось не спрацьовує в нашій державі, якщо навіть фермер, представник так званого «середнього класу», неспроможний розібратися, хто насправді винний у подіях на сході країні. Невже справа Троцького й через сто років живе і перемагає?

Валерій М‘ЯТОВИЧ