ПОЛІТИКА

Олександр Гуйван: Немає потреби створювати госпіталь у райлікарні

Уже більше півроку Кіровоградська районна рада не може обрати собі керівника, а нині тут ще й намітилося протистояння між більшістю депутатів і головою райдержадміністрації Віктором Дайдакуловим.

Останньому закидають некомпетентність, недотримання законів і навіть підозрюють у намаганні діяти в особистих інтересах. Про все це добре поінформований Олександр Гуйван (на знімку) – керівник фракції Фронту Змін у райраді, якого ми попросили відповісти на кілька запитань.
– Олександре Івановичу, то скільки ж разів ви намагалися обрати голову?
– Здається, чотири. Жодного разу претендент не міг набрати потрібної кількості голосів.
– Чому?
– Фракції і так звані групи впливу не могли домовитися між собою, а крім того, окремі депутати, які ніколи з владою не псують стосунків, пропонували відкласти обрання голови до призначення керівника райдержадміністрації.
– Його призначили і що?
– Віктор Романович відразу ж вирішив проводити свою політику. Його не бентежило, що він не знає району, людей. На засіданні голів фракцій він запропонував кандидатуру депутата Наталії Вітюк, яка працює в райдержадміністрації, тобто є його підлеглою. Про неї він сказав, що достойнішої кандидатури не бачить. Оскільки ми вважали, що голова ради все-таки потрібен, погодилися розглянути цю пропозицію на зібраннях фракцій, але до нас претендент так і не прийшла.
– Рада працює?
– Працює. І не гірше, ніж працювала раніше. Виявляє більше ініціативи, активності. Один тільки приклад. Уже півроку в країні триває АТО. В багатьох районах і містах створили центри підтримки військовослужбовців, благодійні фонди, а наша райдержадміністрація чомусь усе вичікувала. Депутати вирішили діяти – розробили відповідну програму підтримки, підкріпили її фінансами, адже за підсумками першого півріччя район додатково отримав майже мільйон гривень. До слова, в райдержадміністрації було своє бачення, як розпорядитися додатковими надходженнями. Там вирішили левову частку їх виділити на різні ремонти.
– Ви хочете сказати, що у когось було велике бажання через ремонти «відмити» бюджетні кошти?
– У нас були підстави так думати. Скажімо, адміністрація запропонувала виділити 250 тисяч гривень центральній районній лікарні на ремонт даху одного з приміщень. Документом, що підтверджував необхідність ремонту, був акт візуального огляду пошкодженого даху. Ясна річ, що ми не могли з цим погодитися, тим більше, що райдержадміністрація не повинна була створювати групу для визначення розмірів пошкодження даху – то не її компетенція, а частина з тих, хто підписав документ, на дах не піднімалася. Перевірка на місці показала, що площа, яку треба лагодити майже вдвічі менша, ніж зазначалося. Працівники управління з надзвичайних ситуацій, до яких я звернувся за консультацією, повідомили, що за їхніми першими підрахунками на ремонт даху потрібно було витратити всього дев’яносто тисяч гривень.
– Але ж кошти депутати врешті-решт виділили.
– Гадаю, забракло твердості у відстоюванні своєї позиції. На моє переконання, дах лікарня могла полагодити й без бюджетних коштів. Для того в неї є спеціальний фонд, куди надходять кошти з різних джерел, зокрема від здачі в оренду вільних приміщень.
– А потім ви ще виділили 183 тисячі гривень на неіснуючий госпіталь. Як це сталося?
– Нас переконували головний лікар ЦРЛ і голова райдержадміністрації, що на базі районної лікарні буде відкрито госпіталь для лікування і реабілітації учасників АТО на чотириста ліжко-місць, а тому потрібно виділити додаткові кошти на харчування і медикаменти. При цьому нам не надали жодного документа, який би підтверджував, що ми зобов’язані той госпіталь відкривати. Пізніше я дізнався, що в обласному госпіталі для інвалідів війни з початку воєнних дій на сході країни пролікувалися всього кілька десятків чоловік. Тобто, у відкритті госпіталю в райлікарні потреби немає.  
– То навіщо ж тоді додатково виділяти кошти на харчування і ліки?
– У мене теж таке запитання виникає, адже щороку сільські ради і фермери  надають лікарні допомогу продуктами харчування.
– На підтримку АТО, здається, пропонувалося виділити всього 63 тисячі гривень.
– Так хотіла райдержадміністрація, але ми спочатку запропонували збільшити цю суму до ста тисяч, а проголосували аж за 200 тисяч гривень. Більше ніж утричі збільшили кошти для благодійницького фонду «Турбота», з якого надаємо допомогу тим мешканцям району, котрі потребують термінового лікування тощо. Крім того, 30 тисяч гривень передбачили для комунального підприємства «Довіра». Його працівники прибирають адміністративні приміщення, але їм уже кілька місяців не виплачували заробітну плату. Не підтримали ми виділення 150 тисяч гривень на ремонт фасаду районного Будинку культури, оскільки вважаємо, що це не на часі. Зрозуміло, що на нас всіляко намагалися тиснути, наприклад, у день сесії нас зустрічав пікет. Його учасники вимагали припинити «дерибан» бюджету. Ми цих людей не запрошували, тож стало зрозуміло, за чиєю командою вони сюди прийшли. Сесію довелося перенести на інший день.
– Прочитав у соцмережах, що в практиці Кіровоградської райдержадміністрації – узгоджувати розпорядження із бюджетною комісією райради заднім числом. Вам щось відомо про це?
– Так. Є звернення до голови обласної ради і голови обласної держадміністрації, в якому наводяться конкретні факти. Сподіваємося, що там зможуть підказати нашому голові райдержадміністрації, що він зобов’язаний дотримуватися законів.

Валерій М’ЯТОВИЧ