ПОЛІТИКА

Андрій Табалов: «Я за якнайшвидше прийняття закону про очищення органів влади»

На його боці – досвід, набутий у попередній виборчій кампанії, законотворча діяльність і постійна робота з виборцями. Однак він далекий від того, щоб вважати, що перемога на дострокових парламентських виборах уже в нього в кишені.

Він не приховує: буде непроста боротьба за голоси виборців. Знайдуться, звичайно ж, ті хто намагатиметься здобувати очки на критиці деяких його дій і вчинків, і йому належатиме аргументувати свою позицію, відстоювати право й надалі представляти кіровоградців у Верховній Раді.

Як уже здогадався читач, мова йде про нинішнього народного депутата України Андрія Табалова, і пропоноване тут інтерв’ю з ним – це тільки спроба підбити підсумок його парламентської діяльності та почути відповіді на запитання, що, без сумніву, можуть зацікавити і виборців.

– Андрію Олександровичу, вам не пощастило попрацювати в парламенті весь термін – п’ять років. Не жалкуєте?

– Я законослухняна людина – якщо прийнято таке рішення, я зобов’язаний його дотримуватися. Звичайно, за повний термін повноважень можна було б зробити більше, ніж за два роки, але я встиг зробити те, що визначав для себе першочерговим. Насамперед, я старався, щоб моя парламентська діяльність була прив’язана до місцевої громади. Через це я й не переїздив до Києва на постійне проживання. Я їздив до столиці тільки на засідання, на пленарний тиждень, а потім повертався до Кіровограда і зустрічався з людьми. Прив’язка до громади і звіт перед нею – це був головний принцип моєї роботи. І всі подані мною закони та законодавчі ініціативи випливають із потреб моїх виборців, відображають їхні інтереси.

– Багато ваших законопроектів стали законами?

– Близько п’ятнадцяти. Серед них є й окремі закони, є й поправки до законів, як, наприклад, поправки до Податкового кодексу, але всі вони стосуються округу. Зараз до порядку денного нинішньої сесії внесено законопроект про прозорість звітування ЖЕКів та КРЕПів. Це одна з тем, якими я займаюся третій рік. На жаль, великих зрушень тут немає з однієї простої причини – не проведено реальної реформи в цій сфері. Проблема нібито полягає у відсутності коштів, але я знаю, що чимало можна зробити навіть без залучення фінансів. По-перше, треба узаконити прозорість призначення керівників. Тобто жоден керівник комунального підприємства не повинен призначатися поза конкурсом і без залучення громади. У нас як буває? Приходить новий заступник міського голови і розставляє на всі посади своїх людей, які нерідко не є фахівцями, але вірно йому служать. По-друге, фінансова діяльність комунальних господарств має бути відкритою. Щоб будь-яка людина могла побачити, куди витрачаються отримані кошти, яка заробітна платня в керівника. Це положення вже знайшло своє відображення в моєму законі про прозорість звітування в житлово-комунальному господарстві. В законі прямо записано: не менше одного разу на квартал ЖЕКи та КРЕПи зобов’язані надавати такі дані. Запровадження його не потребуватиме додаткових коштів, але сприятиме встановленню довіри між владою і жителями міста.

Інший мій законопроект стосується радіологічного захисту населення. Як відомо, в Кіровограді добувається уран, і люди від цього страждають, тут один з найвищих у країні рівнів захворювань на рак, хоч нас постійно намагаються переконати, що зв’язку між цим не існує. Я переконаний, що наше місто повинне мати статус території екологічного лиха, а його жителі – користуватися державними пільгами.

– Сьогодні багато говориться про децентралізацію влади, фінансів. Ваше ставлення до неї?

– Можу сказати, що я є затятий прихильник децентралізації. Це правильне рішення. Насамперед, я за те, щоб податки залишати на місцях, а не витрачалися на бозна-що в Києві.

– Тоді буде стимул краще працювати на місцях?

– Так. Це буде стимул для підприємців платити податки. У нас склалася практика, коли податки приховують – який сенс їх платити в повному обсязі, коли вони витрачаються в Києві? Ось чому я запропонував поправку до Податкового кодексу, щоб усі сто відсотків податку на доходи фізичних осіб надходили до місцевих бюджетів. На сьогодні надходить тільки 75 відсотків. Отих 25 відсотків, які сплачує, наприклад, Кіровоград, – це 100 мільйонів гривень. Тобто, якби така стаття діяла, Кіровоград мав би додатково 100 мільйонів гривень.

– Надмірна централізація примушує за вирішенням будь-якого питання звертатися до центральних органів влади?

– Так, і не завжди звернення може бути успішним. Мені вдалося домогтися виділення майже восьмисот тисяч гривень на добудову центру позашкільної освіти «Контакт». Це приміщення багато років стояло не відремонтованим. Довелося кілька разів спілкуватися і в Кабінеті міністрів, і в Комітеті з питань бюджетної політики, і врешті-решт гроші виділили, й заклад уже майже рік працює. А ось щодо моєї ініціативи про добудову третього поверху дитсадків, оскільки бракує місць у них, то розуміння в чиновництва я не знайшов. Проблема вперлася в державні будівельні норми. Їх важко поміняти, хоч вони діють ще з радянських часів. Зазначу, що будівництво нових дитсадків обійдеться нам у рази дорожче, то чому ж не зекономити кошти? До речі, про економію. Я тривалий час співпрацюю з обласним товариством сліпих. Я там часто буваю, і мене дивує, чому наші політики і чиновники замовляли дитячі та спортивні майданчики десь, коли в Кіровограді діє чудове підприємство товариства сліпих. Його продукція нічим не поступається продукції інших виробників, до того ж вона дешевша. Разом з громадською організацією «Рідний Кіровоград» ми вже придбали тут не один десяток дитячих і спортивних майданчиків.

– Знаю, що протягом цих двох років у вас організовано чіткий прийом кіровоградців, з якими питаннями вони звертаються до вас найчастіше?

– Половина звернень стосується комунального господарства. Десь протікає дах, десь вийшли з ладу комунікації в підвалах, десь старі дерева загрожують життю людей і тому подібне. Звичайні комунальні проблеми, які можна раз і на завжди зняти з порядку денного, правильно реформувавши галузь. Часто звертаються з проханням про допомогу  коштами на лікування. Тобто, не з гарними новинами приходять до мене.

– Антитерористична операція на сході країни якось позначилася на роботі народного депутата?

– Зараз це найсерйозніший напрямок моєї роботи. Почав її я ще тоді, коли серйозних боїв з терористами не було. Тоді потрібна була допомога третьому полку спецназу, який тільки збирався до зони АТО. Разом з моїм товаришем, підприємцем, ми придбали деяке обладнання для наших військових. Крім того, я побував на місці дислокації 17-го батальйону, поцікавився забезпеченням його бійців. Виявилося, що кошти, виділені Верховною Радою з держбюджету, не так швидко доходять, як потрібно, і хлопці практично не мали ні бронежилетів, ні шоломів нормальних. Довелося вирішувати це питання своїми коштами. Допомагаю й батальйону «Кіровоград». Не так давно закупили разом з волонтерами тепловізори, необхідні для бойових дій в нічний час.

– Ви серйозного значення надаєте юридичному забезпеченню учасників антитерористичної операції та членів їх сімей. З чим це пов’язано, адже в законах чітко прописано їхні права?

– Верховна Рада прийняла майже півтора десятка законів, в яких ідеться про пільги і компенсації військовим, які відстоюють зараз нашу територіальну цілісність. Розібратися, які це пільги, який порядок їх оформлення, отримання тощо може не кожен та часто на те немає й часу. Ось чому я запропонував відкрити юридичну консультацію. Юристи вже розробили відповідну пам’ятку, яку поширюємо через військкомат, військові частини,  роздаємо на зустрічах з кіровоградцями. Тобто, якщо хтось звернеться до нашої юридичної консультації, ми допоможемо отримати пільги і компенсації, якщо вони вам справді належать.

– Якщо ми заговорили з вами про антитерористичну операцію, то чи треба було зараз проводити парламентські вибори?

– Дострокові вибори – це вимога суспільства, і тому не варто зараз дискутувати, правильно це чи ні – проводити вибори. Але мене хвилює трохи інше. Ось ми зайняті виборами, а чи не станеться так, що через деякий час на окремих територіях будуть вибори до Державної думи Росії? Ми відволікатимемо увагу, кошти, а росіяни тим часом  займатимуться виключно війною. Тому, як на мене, не дуже вчасно проводимо вибори, але нічого вже не вдієш.

– Чи не простіше для вас було б обрати якусь партію, потрапити до прохідної частини її списку?

– Цікаве питання. Скажу, що я розчарувався в партіях. В 2012 році, коли йшов на вибори, я вийшов з партії «Фронт змін». Я не був членом партії «Батьківщина», і не вступив до неї, до Партії регіонів, до фракції цієї партії, щоб там хто не казав. Моє глибоке переконання: в нашій країні, на жаль, відсутні партії з ідеологією. Є партії, що створені під конкретну особу, під її лідера. Робиться це для піару, для підвищення рейтингу того ж лідера. Тобто всі інші члени партії – це такі собі гвинтики в механізмі. Мені це не подобається. Якщо буде партія, що будуватиметься знизу вгору, а не навпаки, матиме чіткі ідеологічні принципи і не змінюватиме їх від виборів до виборів залежно від політичної кон‘юктури, тоді я подумаю про вступ до партії. А на даний час такої партії просто не існує.

– Виборці обов’язково поцікавляться у вас, чому не вступили до фракції «Батьківщини» відразу після виборів, адже ця політсила підтримувала вас. Що відповідатимете?

– На це запитання я відповідав уже неодноразово, але відповім ще раз. Не я один не вступив тоді до фракції «Батьківщини», були й такі, що вступили, а потім вийшли, але в Кіровограді говорять чомусь тільки про нас із батьком. Чому ми опинилися в центрі скандалу? Я гадаю, що з‘явилася потреба відволікти увагу від внутрішніх проблем партії. В «Батьківщині» тоді не могли узгодити позиції з тими партіями, що йшли з нею на вибори. Розбіжності між ними проявлялися тоді, проявляється вони й нині, і через це значній частині депутатів там було некомфортно з самого початку, чимало з них вийшли з фракції. Але так сталося, що їхніх прізвищ сьогодні вже ніхто й не пригадає, а моє залишається на слуху в кіровоградців.
– Голосування шістнадцятого січня. Як ви голосували?

– Я не голосував за ті сумнозвісні закони. Я в той день прийшов у сесійну залу, щоб проголосувати за бюджет. Можна мене за це критикувати, але в бюджеті додатково передбачалося на соціальну сферу Кіровограда 25 мільйонів гривень. Що ж стосується інших законопроектів, то я за них того дня не голосував. Одна знайома парламентська фотокореспондентка нещодавно подарувала мені фото, з якого видно, що я не підняв руки, як усі інші. Я не сприймав того, що довкола відбувалося. Був Олійник, який казав, скільки проголосували, і не мало значення, голосуєш ти чи ні. Як на мене, то було приниженням для депутатів, але багато хто з ним погодився.

– Вас не дивує, що народні депутати, обрані від Донбасу, не докладають зусиль, щоб на сході країни якнайшвидше запанував мир? Чому не чути їхнього голосу?

– Гадаю, що багатьох їх шантажує Росія, в якій вони мають якісь інтереси, бізнес. І тому не дивно, що вони сьогодні говорять одне: українські військові мають припинити АТО, при цьому вони й слова не кажуть про те, що в Україні вже воюють не лише найманці, а й регулярні російські війська. Ще, можливо, на них діє страх за рідних, родичів, які залишилися на окупованій території.

– Вас не лякає думка про те, що цей парламент довго не проіснує, оскільки буде обраний за змішаною системою?

– Ніскільки. Можливо, він і справді працюватиме рік-два, але я можу впевнено сказати, що йому належатиме прийняти доленосні для країни рішення.

– Люстрація. Суспільство чекало рішучих дій влади, покарання тих, хто незаконно переслідував людей, – працівників міліції, прокуратури, суддів. Чому цього не сталося? 26 січня, коли в Кіровограді проходив найбільший мітинг, багатьох активістів затримали, в їхніх помешканнях проводили багатогодинні обшуки, і ніхто за це не відповів, всі залишилися на своїх посадах…

– Згадайте, коли я обирався, суди скасували результати голосування на 26 дільницях. Так, що мене це теж хвилює, і я за якнайшвидше остаточне прийняття закону про очищення органів влади. Разом із тим я проти того, щоб люстрація перетворилася на елементарну помсту, використовувалася для заволодіння чиїмось бізнесом і тому подібне. Тут треба все добре продумати, зокрема й те, кому доручити виконання цього закону. 

– Гадаю, ми змогли відповісти на частину запитань кіровоградців. Залишається побажати вам успіхів на чергових виборах.
– Дякую.

Валерій М‘ЯТОВИЧ