ПОЛІТИКА

Валерій Кальченко: У «Батьківщині» відбувся природній процес очищення і консолідації

Нещодавно відбулося засідання Політради партії ВО «Батьківщина». Повідомлення про нього викликало резонанс, насамперед через те, що ряд відомих членів партії вирішив перейти до президентської  «Солідарності», яка на своєму з’їзді 27 серпня отримала нову назву – Блок Петра Порошенка.

В суспільстві неоднозначно сприйняли таку новину: одні з розумінням і співчуттям, інші зі злорадством заговорили про розкол. А загалом наші громадяни хотіли б розібратися в тому, що відбулося. На деякі запитання відповідає народний депутат від Кіровоградщини Валерій Кальченко.
То що сталося?  

Нічого страшного. Кожна партія час від часу проходить логічний процес корекції своїх рядів. Міняються умови, змінюються погляди, з’являються нові запити. Я б не назвав те, що відбулося на засіданні Політради, розколом. Просто частина партійців вирішила пов’язати  своє політичне майбутнє з партією президента. З різних причин. Когось не задовольняє позиція Юлії Тимошенко, хтось вважає, що має право на більше, ще для когось Петро Олексійович – людина, з якою вони пов’язують надії на задоволення своїх інтересів, і не тільки особистих. Це їхнє право. І я не бачу тут трагедії, адже йдуть вони в партію так само проукраїнську, проєвропейську, демократичну, зрештою, в партію президента, якого ми підтримуємо. Зрозуміло, йому потрібна своя потужна політична сила, і ми до цього ставимося з розумінням.
От тільки прикро, що робилося це якось не зовсім тактовно. Протягом місяця велися їхні таємні  переговори з «Солідарністю».Той же Арсеній Яценюк уже давно написав заяву про свій вихід із «Батьківщини», але її практично ніхто не бачив, і він до останнього залишався головою Політради. Однак, на її засідання не прийшов. А міг би попрощатися по-товариськи, подякувати за співпрацю і спільно пережиті роки боротьби з олігархічним режимом. Зрештою, не в регіонали ж переходить.
У мене подвійне відчуття. З одного боку прикро, що багаторічні соратники полишили наші ряди, з іншого – задоволення, що у такий спосіб відбулася природна люстрація в партії.     

Чому так сталося?

Ті, хто вийшов із партії, звинуватили керівництво, що з ними нібито не рахуються. Це мені нагадало мешканців сходу України, які заявляють, ніби Київ їх не чув, хоч при владі в столиці стояли якраз вихідці з Донбасу. Судіть самі: із тринадцяти заступників голови партії шестеро були із Фронту змін, із вісімнадцяти членів президії – семеро, із 62-х депутатів за списком «Батьківщини» пройшли 33 «фронтовики». Коли Юлія Володимирівна сиділа у в’язниці, усім процесом  фактично керував Арсеній Петрович. Очевидно, тут щось пов’язане із завищеними амбіціями. Візьмемо хоча б таке. Від представників Фронту змін надійшла пропозиція першим у виборчому списку поставити прізвище Арсенія Яценюка, Юлії Тимошенко – другим. Здавалося б, партія і так відвела Арсенію Петровичу достойне місце, заявивши, що підтримуватиме саме його кандидатуру на посаду прем’єр-міністра в майбутньому уряді. А відсунути на друге місце Юлію Володимирівну, яка п’ятнадцять років очолює партію, котра за політичні погляди пережила тюремне ув’язнення, було б щонайменше принизливим для неї. Ми не підтримали пропозицію «фронтовиків» перейменувати партію
ВО «Батьківщина» на «Об’єднана Батьківщина» і  залучити до неї «За Україну!» В’ячеслава Кириленка та Європейську партію Миколи Катеринчука, хоча їх про це, навіть, не запитали. Не погодилися ми з вимогою утворити коаліцію із «Солідарністю» (тепер Блок Петра Порошенка), «Ударом» та «Свободою» до виборів. Але ж така коаліція уже була і не встояла. Тому, на нашу думку, коаліцію слід створювати за результатами виборів. Ще одна вимога «фронтовиків» стосувалася того, що квоти у виборчому списку мають бути поділені так: 30 відсотків – від громадських організацій, решта – порівну між «бютівцями» і «фронтовиками». Але ж треба враховувати співвідношення кількості членів у ВО «Батьківщина» і Фронті змін.

Як усе відбувалося?

Обговорення всіх питань на засіданні Політради тривало чотири з половиною години. Із 78 членів у її засіданні взяли участь 64. Свою думку міг висловити кожен. Потім почалося голосування. Питання: «Хто за єдність партії?» – одноголосно «за». «Хто за перейменування партії?» – десять  «за», чотирнадцять утрималися, сорок «проти». Ставиться питання «Хто за утворення коаліції після  виборів?». Турчинов покидає зал. Результати голосування: п’ятдесят вісім «за», шестеро утримались. Засідання покидає Арсен Аваков, хоч він і не мав там бути, оскільки згідно із законодавством вийшов із партії після призначення його міністром внутрішніх справ. Разом із ним із зали пішли Пашинський, Парубій, Денисова, Петренко, Пишний та інші, більше десяти чоловік. Уже без них члени Політради проголосували за те, щоб Юлія Тимошенко очолила виборчий список «Батьківщини», щоб рекомендувати Арсенія Яценюка на посаду прем’єр-міністра в майбутньому уряді,  не підтримали запропонований квотний принцип утворення списку і щоб першим у ньому стояло прізвище Яценюка. Прийнято рішення перенести з’їзд партії з 3-го на 5-те вересня, на ньому затвердити виборчий список і оновити керівні органи партії – Політраду, президію та обрати заступників голови
партії.

Що у підсумку?

Отже, повторюю, нічого трагічного не сталося. Відбувся природний процес очищення і консолідації партії. Переконаний, що ті, хто з неї вийшов, і надалі працюватимуть на благо України, утвердження в ній демократії і на здійснення реформ. У тезах, прийнятих за результатами засідання Політради, говориться: «Попри те, що наші шляхи розійшлися, ми залишаємося однодумцями. Ми пройшли із ними надзвичайно важкі випробування та політичні репресії режиму Януковича, тому, не зважаючи ні на що, залишаємося побратимами і друзями, які сповідують одні й ті ж самі європейські та демократичні цінності. Ми виходимо з того, що в умовах війни ворог у нас один – це зовнішній агресор. Тому принцип непоборювання один одного має стати лейтмотивом виборчої кампанії, щоб потім, за результатами виборів, була сформована надійна демократична конституційна більшість, яка чітко триматиме правильний курс розвитку країни».  

Броніслав КУМАНСЬКИЙ