ПОЛІТИКА

Цей дивний швейцарський референдум

У жодній державі світу референдум як прояв прямої народної демократії не відіграє такої важливої ролі, як у Швейцарській Конфедерації (перший відбувся ще в 1802 році). Референдуми у Швейцарії проводяться кілька разів на рік як на загальнонаціональному, так і кантональному рівнях. На народне голосування виносяться практично всі важливі питання життя країни. Будь-яка зміна в швейцарській конституції в обов'язковому порядку проходить через всенародне голосування. Нерідко позиція суспільства не збігаються з позицією уряду і парламенту, як це було, наприклад, у лютому 2014 року, коли проводився референдум щодо масової імміграції.

5 червня у Швейцарії відбувся загальнонаціональний референдум, на який було винесено 5 питань: 1) обмеження прибутків великих державних підприємств; 2) безумовний основний дохід; 3) принципи фінансування федеральних трас; 4) зміна Закону про репродуктивну медицину; 5) ревізія Закону про біженців. Найбільший резонанс у світі викликало питання про введення в конституцію країни положення про «безумовний базовий дохід» (ББД) – мінімальні виплати всім громадянам країни – працюючим і безробітним, а також дітям. Референдум тривав всього 2 години – з 10.00 до 12.00. За попередніми даними, близько 78% учасників голосування висловилися проти введення ББД і близько 20%, переважно хіпі, анархісти, представники творчих професій, філософи, радикали і жебраки проголосували за.

Пропозиція про проведення референдуму щодо введення ББД була висунута лівими університетськими професорами і політиками ще у 2010 році. На її підтримку було зібрано 126 тис. підписів швейцарських громадян. Ініціатори референдуму вважають, що «держава зобов'язана забезпечити кожному громадянинові Швейцарії безумовний постійний дохід, який дозволятиме йому безбідно існувати». Іншими словами, ініціатори референдуму пропонували відмовитися від комуністичних принципів – «хто не працює, той не їсть» та «від кожного – за здібностями, кожному – за потребами» і натомість замінити їх іншими принципами: «праця – можливість, а не необхідність» і «від кожного – за бажанням, кожному за мінімальними потребами».
Згідно із задумом ініціаторів цього референдуму, у разі, якщо б більшість його учасників проголосували за введення ББД, то кожен дорослий не працюючий швейцарець міг би отримувати щомісяця 2500 франків (в перерахунку – близько 2200 євро) на місяць просто за фактом його існування, а кожен неповнолітній 565 євро. При цьому якщо людина отримує зарплату більше 4000 франків на місяць, то вона практично втрачає право на отримання ББД. А якщо врахувати, що середня зарплата по країні складає близько 6250 франків, то після вирахування всіх податків і зборів переважна більшість громадян Швейцарії втрачає право на отримання ББД. Однак і ті громадяни, зарплата яких становить менше 4000 франків, також не отримають всю суму безумовного доходу. Так, наприклад, якщо зарплата швейцарця становить 3000 франків, то додатково він може отримати лише близько 675 франків. Чим менше зарплата, тим більше сума ББД. Таким чином, тільки повністю безробітні зможуть отримувати 2500 франків, що практично виглядає як досить пристойна допомога з безробіття, але не більше того.

Під час обговорення ідеї виплати «безумовного базового доходу» виникло головне питання – де взяти необхідні фінансові ресурси? Автори цієї ідеї пропонують скасувати соціальну допомогу усім, хто її потребує, і за рахунок цього виплачувати ББД в повному обсязі усім непрацюючим громадянам і частково – працюючим. Для того, щоб зібрати кошти для виплати ББД ініціатори референдуму пропонують відмовитися від сільськогосподарських субсидій в розмірі 5 млрд франків на рік, що природно приведе до подорожчання сільськогосподарської продукції. Крім того, вони пропонують підняти ПДВ на звичайні товари на 8% і підвищити податки на енергоносії. І до всього, ініціатори референдуму пропонують вилучати щороку по 10 млрд франків з пенсійного фонду, аргументуючи це тим, що пенсіонерам не знадобляться відкладені на старість гроші, враховуючи, що вони будуть мати безумовний дохід у розмірі 2500 франків. Тому не дивно, що більшість працюючих швейцарців і навіть пенсіонерів проголосували проти гарантованого безумовного доходу.

Ідея зрівняльного комунізму викликає захоплення серед населення пострадянських країнах, але в самій Швейцарії вона не має шансів на реалізацію оскільки, як сказав К. Маркс, «буття визначає свідомість». Вважаю, якби такий референдум проводився в Україні, то швидше за все 90% його потенційних учасників проголосували б «за», оскільки їх матеріальне буття вельми жалюгідне і відповідно свідомість також. Більшості швейцарців введення ББД нагадує «монетизацію пільг» в пострадянських країнах, що веде до зниження зайнятості та падіння економічного зростання країни. На їхню думку, ББД – не що інше як модифікація податкової системи, що не міняє її суті.

Як уряд, так і парламент виступили проти впровадження ББД. На їхню думку, безумовний основний дохід – небезпечний експеримент, що загрожує занепадом всієї економіки країни. Практично всі політики і вчені Швейцарії також виступили проти безумовного доходу. Проти ББД висловлювалися і представники великого бізнесу. Крім того, багатьох швейцарців налякала перспектива різкого збільшення числа іммігрантів, якби ця ідея зрівняльного комунізму отримала схвалення. Незважаючи на те, що переважна більшість швейцарців відкинули цю пропозицію, його ініціатори заявили про «сенсаційний успіх». Для них було важливо не стільки схвалення більшості учасників референдуму, скільки залучення до дискусії якомога більшої кількості громадян. І дійсно, останні опитування, проведені перед референдумом, це підтверджують: 62% відсотки швейцарців вважають, що тема введення ББД, незважаючи на те, що її відкинула переважна більшість, буде обговорюватися в країні і в майбутньому.
На нашу думку, отримання частиною швейцарців незароблених грошей, за які так-сяк можна було б прожити, різко знизило б мотивацію до навчання і праці у молоді: навіщо вчитися і працювати, якщо без усього цього можна і так отримувати 2500 франків на місяць? І все ж головна потреба людини – це праця. І не тільки для підтримки свого фізичного існування, а перш за все для реалізації своїх здібностей у творчій праці на благо суспільства.

Слід зазначити, що експерименти з впровадженням «безумовного основного доходу» з 90-х років XX століття в різних форматах проводилися в Канаді, Великобританії, Фінляндії, Нідерландах, США та у Франції, проте безуспішно. І головна причина в тому, що нормальна і здорова людина не може і не повинна жити на допомогу і подачки, оскільки це багато в чому знецінює сенс життя, а життя – це боротьба, і тільки від здібностей і праці людини має залежати її добробут.

Олексій ВОЛОВИЧ