ПОЛІТИКА

Надія Савченко: Я винна тільки в тому, що захищала свій український народ...

Одвічна боротьба Добра і Зла триває. Роль останнього добровільно взяла на себе російська верхівка на чолі з біснуватим Путіним.

Вона не хоче випускати з пазурів Україну, підтримує диктаторські режими, переслідує інакодумців, нехтує як своїми, внутрішніми, так і міжнародними законами про права людини. Яскравою демонстрацією її людиноненависницької політики є так звана справа української льотчиці Надії Савченко – повністю сфабрикована, в чому переконався вже увесь світ. Ніхто не сумнівається в правдивості слів нашої співвітчизниці, винесені в заголовок цієї публікації. Це слова з її звернення до делегації Парламентської асамблеї Ради Європи. Надія справді завинила перед Путіним тим, що захищала свою країні, свій народ.

Як відомо, останнє судове засідання у справі Надії Савченко в російському Донецьку мало відбутися 3 березня, але перед виголошенням Надією останнього слова несподівано було оголошено перерву до 9 березня. Швидше за все, Путіну і його сатрапам став відомий зміст останнього слова підсудної (тепер уже опубліковане в Інтернеті), в якому вона обвинувачує російську владу, знімає з нею маску країни-миротворця. На знак протесту проти зволікання з винесенням їй вироку Надія розпочала сухе голодування. Учора, коли верстається цей випуск газети, стало відомо, що вирок почнуть оголошувати
21 березня. А тим часом весь світ вимагає від Росії відпустити Надію Савченко. Що думають про цю ситуацію наші читачі?

Володимир ПАНЧЕНКО, народний депутат України першого скликання, доктор філологічних наук:
– Росія – країна з тиранічними, варварськими традиціями, тому немає нічого дивного в тому, що Путін і його опричники викрали Надію Савченко, а тепер розігрують фарс із судом над нею. Робиться це, звісно, заради цинічного політичного торгу, тиску на Україну. Вся історія Путіна засвідчує, що ця людина зовсім позбавлена жалості. Пам‘ятаю, як він реагував на загибель атомного підводного човна «Курск», – холодно, не по-людськи…

А «проколюється» Путін на тому, що він не розуміє українців. Ми зовсім не такі, якими він нас уявляє. Ми – інші. Надія Савченко з її неймовірною силою духу також ламає йому сценарії. Фактично, своєю боротьбою вона заганяє російський «суд» і російську владу в глухий кут. Уявіть, що сухе голодування Надії закінчиться, не дай Боже, її смертю! Смертю, про яку вона попереджала всіх…

Але річ у тім, що Надію потрібно рятувати. Як це зробити, думаю, не знає ніхто. Російській пропаганді було б вигідно, якби ми зараз накинулися на українського Президента: мовляв, він нічого не робить аби звільнити Савченко. Путіну потрібно дискредитувати українську владу в очах самих українців. Тому будьмо обачними. Я, наприклад, не сумніваюся, що тема Савченко й інших українців-заручників не сходить з порядку денного переговорів. Хоча, звісно, нашій дипломатії у багатьох випадках треба бути жорсткішою, це правда.

Треба тиснути на Кремль з усіх боків. Залучати до цього світових лідерів, міжнародну спільноту. Поки я пишу ці рядки, Левко Лук‘яненко пропонує націоналізувати все російське майно, яке є в Україні. Юрій Бутусов згадує ізраїльський досвід: треба захопити на Донбасі високопоставлених російських військових, а потім обмінювати їх. Дехто з політиків вимагає від влади ініціювати окремі переговори щодо звільнення Надії…

Одне слово, потрібен тотальний тиск на Росію. Потрібні масові протести.

Ніхто не знає, що буде з Надією Савченко… До неї можуть застосувати насилля (примусове годування). А після оголошення вироку – етапують, наприклад, до Якутії…

Все може бути. Ми ж маємо справу з дикою країною, де засипають квітами пам‘ятник Сталіну. Сталін тепер там у моді…
А поки що боротьба триває. Надія Савченко стала символом України, це вже факт новітньої історії. Але думати хочеться все ж не про історію, а про те, як повернути Надію додому…

Валентина КОЗЛЕНКО, технолог одного з кіровоградських підприємств:
– Я не політик, але розумію, що Надія стала жертвою великодержавницької політики Путіна і його оточення; що тиснучи на неї, вони прагнуть добитися для себе якихось поступок, наприклад, відміни економічних санкцій, визнан-ня анексії Криму тощо. Надія мужньо протистоїть великій армії кривосуддя, і цим загрожує майбутньому самого Путіна й Росії в цілому.

Не знаю, скільки роблять для звільнення Надії наш Президент, дипломати, але складається враження, що тільки зараз усі прокинулися. Дехто вже навіть не згадує, що давав обіцянки ще рік тому вирвати її із російсько-гестапівських застінок. Та й активності ВО «Батьківщина», список кандидатів якої до Верховної Ради вона очолила, не помітно. Я охоче приєдналася б до акції на захист Надії Савченко в Кіровограді, тільки ж нічого про неї не чути. Сьогодні, мабуть, кожна притомна проста людина подумки молиться за життя і здоров’я Надії, і на це – вся надія.

Галина КУЗЬМЕНКО, заслужений економіст України:
– Ми не маємо морального права бути сторонніми спостерігачами того, що відбувається навколо Надії Савченко. Надія оголосила суху голодовку. Це не шантаж. Це її останні патрони, щоб захисти – ні, не себе! – нас із вами, нашу країну. Хто готовий повторити її крок? Ми маємо стати в один ряд з її 77-річною матір'ю і сестрою, з тисячами людей по всьому світу й вимагати від Путіна відпустити Надію додому, в Україну, – тут знадобляться її незламність, мужність, нетерпимість до несправедливості.