ПОЛІТИКА

Ігор Степура: "Гендерна тема - популізм чи європейськість?"

Тема сприяння жіноцтву у політиці широко розійшлася інформаційним простором України напередодні останніх виборів депутатів місцевих рад 2015 року.

Як ми пам`ятаємо, провладна коаліційна більшість у Верховній Раді гучно заявила про намір відстоювати буцімто порушені політичні права жінок, аргументуючи тим, що “цього вимагає Європа”. Як наслідок, у Верховній раді була створена “жіноча” міжфракційна група і народні депутати внесли зміни у виборче законодавство, передбачивши вимогу включення до виборчих списків партій не менше 30% жінок-кандидаток. Подібні заяви та декларації, в угоду Європі, для псевдо-ліберальної провладної коаліційної більшості стали цілком очікуваними. Але що відбулося насправді? Яким чином ці псевдо-реформи вплинули на політичне життя Кіровоградщини? Сьогодні ми же можемо впевнено стверджувати і наводити конкретні факти, що всі гасла і декларації з цього приводу виявилися пустопорожнім флеш-мобом та передвиборчим піаром псевдо-лібералів.

Розкриваючи “історію питання”, хочу одразу зауважити, що українські націоналісти ніколи не підтримували внесення “жіночих гендерних” поправок до виборчого законодавства, в тому числі й напередодні місцевих виборів 2015 року. Справа в тому, що у націоналістів є тверде переконання: конкуренція в політиці чи в бізнесі – це добре. І ми маємо достатньо амбітних жінок, які торують свій політичний шлях на рівні з чоловіками - з гонором та наполегливістю. Але виписувати в законодавстві спеціальні преференції для жінок – це значить принижувати їх гідність й визнавати у такий спосіб їх неспроможність конкурувати з чоловіками на рівних. Отже, маємо дивну ситуацію: прагнемо когось переконати, що жінки є “рівними серед рівних”, і в той же час оголошуємо необхідність введення спеціальних преференцій, аби допомогти “політичним інвалідам” жіночої статі? Абсурд!
Менше з тим, повернемося до нашого сьогодення. З того часу, як були прийняті подібні “жіночі гендерні” зміни у виборчому законодавстві, минуло вже пів року й відбулися місцеві вибори 2015 року, заради яких Верховна Рада поспіхом й приймала “гендерні” зміни. Попри всі внутрішні протиріччя щодо неприродності подібних «подачок» для українських жінок, українські націоналісти провели відповідну роботу й досягнули поставленої мети. У підсумку в списку кандидатів у депутати до Кіровоградської обласної ради ми мали 35% жінок, а до Кіровоградської міської – навіть 41 %. Яким же було здивування націоналістів, коли виявилося, що виборчі списки партії БПП/Солідарність, яка, по суті, і була апологетом прийняття «проєвропейської» поправки до виборчого Закону, серед кандидатів до обласної ради містили замість 30% тільки 10% жінок, а до міської ради – лише 16%. Тобто, ліберальна президентська партія насправді не боролася за впровадження в життя європейських цінностей і не відстоювала права жінок, більше того – сама проігнорувала і не взяла до виконання, проголосовані нею ж поправки до виборчого законодавства щодо “гендерних квот”. Цілком очевидно, що для псевдо-ліберальних політичних сил, на жаль, дотримання Законів України не є першочерговим обов’язком.

Як це сталося? Як саме під час передвиборчих перегонів президентська партія «викрутилася» зі скрутного становища. Коли «порошенківці» не впоралися з виконанням власного завдання на європейськість, підконтрольний Президенту голова ЦВК і склад членів ЦВК раптом оприлюднили роз`яснення, що відсутність 30% жінок у списках кандидатів не є достатньою підставою для зняття партії з виборів. Тобто вони дозволили собі та іншим не виконувати норми закону.
Тепер, коли знову піднімається гендерна тематика, є досить кумедним з боку представників провладної більшості так зване піклування про жінок. Саме так це явище виглядало під час круглого столу на тему: «Створення міжфракційних об’єднань «Рівні можливості», - який відбувся 5 січня 2016 року в Кіровограді при ОДА. До речі, дуже гарною ілюстрацією популістичної риторики БПП/Солідарність став виступ російськомовного народного депутата України Костянтина Яриніча, який можна було звести до банального: «жінки красиві, ми їх любимо і цінуємо – отже, у нас рівність».
Тож, підсумовуючи вищесказане, варто відмітити, що для українських псевдо-ліберальних політиків головним критерієм є фінансові можливості кандидатів на посади. Зважаючи на те, що в лавах БПП/Солідарності найбільші статки традиційно мають чоловіки, то є цілком зрозумілим, чому “порошенківські” жінки залишилися поза виборчими списками. Натомість президентська партія пост-фактум вирішила вкотре поспекулювати гендерною тематикою у форматі “круглого столу”, сподіваючися в такий спосіб реабілітуватися перед українським жіноцтвом. Чи вийде?

Ігор Степура, заступник голови Кіровоградської обласної ради

Джерело