ПОЛІТИКА

Андрій Табалов: Дострокові парламентські вибори неминучі, бо третьої революції країна просто не витримає

Андрій Табалов, який вважався фаворитом виборів кіровоградського міського голови, несподівано опинився на третьому місці, але за великої підтримки кіровоградців став депутатом і тепер прагне реалізовувати свої програми. Незважаючи на молодість, досвіду йому не позичати, адже обирався вже й членом парламенту, тож нас зацікавила його оцінка перших кроків нової міської влади. Нижче пропонуємо інтерв’ю з ним, яке він дав «З перших уст» після прийняття міського бюджету на 2016 рік.

– Андрію Олександровичу, давайте почнемо з простого – на що можуть сподіватися кіровоградці в наступному році?

– Вони можуть і мають право сподіватися багато на що, але все залежить, чи буде злагодженою робота між міським головою, виконкомом і депутатами. Такого ми не бачили в попередні каденції: приходить міський голова, формується коаліція, або він уже приходить зі своєю командою, а решта депутатів залишається, як мовиться, за бортом. На жаль, на даний час ситуація повторюється, але ж нинішні депутати – це не просто люди, які пройшли за гроші або ж випадково, тому що якимось чином потрапили у списки. Це люди, які виграли мажоритарні округи, тому майже за кожним з них – сотні виборців. Кажу «майже» тому, що депутати від партій, представлених фракціями у парламенті, пройшли до ради швидше на бренді партії і рейтингу її лідера, ніж на своєму. Наприклад, нинішній секретар міської ради набрав відсотків шість, а є ж депутати, які набрали значно більше. Скажімо, Вадим Дрига від «Нашого краю» набрав майже сорок п’ять відсотків голосів. Тобто є суттєва різниця в підтримці, і не враховувати цього неможливо, треба долучати до роботи всіх депутатів.

– Від кого це залежить?

– Від міського голови, сек-ретаря міської ради.

– Вас влаштовує кадрова політика нового голови?

– По кадрових питаннях я не голосував. Усім нам обіцяли по заступниках міського голови провести конкурс. Не провели. Тому в мене не було питань по персоналіях, хоча я й поставив претендентам багато запитань під час їхнього затвердження. В захваті від того, що почув, я не був, але тут треба мати на увазі й інше: заступників пропонує міський голова, йому за них і відповідати. Стосовно секретаря. Дехто каже: не має досвіду, ніколи не був депутатом. Моя позиція тут така: це людина нова і, хочеться вірити, не зіпсована. Я сподіваюся, що він не потоне в баговинні кіровоградської політики, зможе чимало корисного зробити для людей. Тобто давати йому оцінки поки що рано.

– Як відомо, Андрія Райковича на посаду міського голови висунула група підприємців, і в багатьох кіровоградців було побоювання, що він буде не самостійною фігурою, що він змушений буде враховувати їхні інте-реси – роздавати їхнім представникам посади тощо. Ваше враження від перших кроків міського голови?

– У програмі міського голови є пункт про повернення на маршрути тролейбусів, а ми знаємо, в чиєму підпорядкуванні знаходиться сьогодні тролейбусний парк. Невдовзі ми побачимо, чиї інтереси візь-муть тут гору. Я розмовляв із цього приводу з Андрієм Павловичем і пропонував ставку робити на комунальне підприємство, а як буде насправді – побачимо. Це не простий вибір буде для нього.

– Ще один пункт із програми Райковича, який підкупив багатьох кіровоградців, – це обіцянка поставити заслін крадіям. Сьогодні завдяки ЗМІ відкриваються факти нахабного розбазарювання міських земель, бюджетних коштів. Ви вірите, що міському голові вдасться з цим боротися? Не секрет же, що частина людей іде в депутати, щоб бути ближче до розподілу ресурсів, у тому числі і в особистих інтересах. Усім відомий факт, коли в попередньому скликанні один із депутатів отримував щороку триста тисяч гривень на баню, яка на дев’яносто з гаком відсотків є його власністю…

– Мені важко відповідати на це запитання, бо система майже не змінюється. Як буде в подальшому – побачимо, але ми спостерігаємо й сподіваємося, що прозорості буде більше, ніж є нині як для ЗМІ, так і для частини депутатів.

– Виконком майже повністю сформований з підприємців, там немає лікарів, учителів, представників творчих спілок. На ваш погляд, це тому, що підприємці найрозумніші?

– Це, швидше, плата деяким політичним силам і персоналіям за підтримку. Виконком обирався не прозоро, і на мій погляд, це велика помилка, оскільки фактично розстановка сил із часів «мерства» Олександра Саінсуса не змінилася, а відтак і служіння громаді, як люблять цитувати Олександра Пашутіна деякі представники кіровоградської влади, може залишитися тільки добрим побажанням. Ми пропонували, щоб у виконкомі були представлені всі фракції, плюс громадські лідери, відомі в місті особистості.
– Як ви оцінюєте перші кроки нового голови в питаннях комунального господарства, якому у вашій програмі відведено чимало місця?
– За всієї поваги до Андрія Павловича, поки що конкретних кроків не зроблено, а в тих кадрових призначеннях, які відбулися, я не бачу перспектив до серйозних змін.

– Андрію Олександровичу, то, може, вам потрібно намагатися якось включитися в цей процес, підставити своє плече?

– Безперечно, я так і робитиму. Коли на сесії представляли заступника міського голови з питань ЖКГ Олександра Мосіна, я поставив йому кілька запитань і зрозумів, що йому багато чого ще не відомо, тож намагатимуся довести і йому, і іншим своє бачення реформування цієї галузі. Так склалося, що в комісії з питань ЖКГ немає представників нашої партії – чомусь нас туди не пустили. З одного боку, це погано, а з іншого, нічого страшного в тому й немає, ми шукатимемо шляхи впливу на роботу комісії – там будуть присутні журналісти, наші депутати. Питання ЖКГ мені не байдужі, адже за мене проголосували 16 тисяч виборців, більшість з яких живе у багатоквартирних будинках. Ця сфера має працювати якісно, оперативно – ось і вся реформа.

– До слова, як ви ставитеся до того, що законом зобов’язано всіх власників квартир у багатоквартирних будинках до першого липня створити об‘єднання співвласників – ОСББ?

– Їх треба створювати, але не в будинках, що потребують капітального ремонту. Не треба перекладати тягар ремонту на плечі мешканців таких будинків, це – злочин. Моя позиція: держава разом із міською владою спочатку має капітально відремонтувати такі будинки, провести термомодернізацію. На це потрібні роки, але який інший вихід? Інший вихід – швидко виконати недолугий закон і скласти руки.

– Ви докладали багато зусиль, щоб запустити процес добудови будинку для військових на розі вулиць Попова і Маршала Конєва. Яка ситуація з цим будинком нині, а заодно – ваша юридична служба й надалі опікуватиметься військовими?
– З будинком ситуація складна. Оскільки тривалий час він був без даху, виникла проблема зі стінами двох верхніх поверхів – їх потрібно або ж зміцнювати, або ж демонтувати. Зараз ця ситуація вивчається. А що стосується допомоги учасникам бойових дій як юридичної, так і матеріальної, то ми її надаємо й нині, хоч звернень уже менше – багато питань вирішено.

– Робота з виборцями. Ви приділяли увагу їй постійно. Як буде тепер?

– Ця робота триває. Тому, що я живу в Кіровограді, тому, що в мене багато ідей стосовно міста, його розвитку. Після січневих свят запрацює громадська приймальна депутатської групи, яку я очолюю і яка допомагатиме виборцям виживати в цей доволі складний час.

– Про перейменування Кіровограда: ви за Єлисаветград чи за Інгульськ?

– Я за те, щоб почули людей. Питання перейменування не на часі, більше того, стало предметом спекуляцій для політиків, використовується ними для піару. Ще гірше те, що деякі політичні сили використовували консультативне опитування з приводу перейменування міста як ширму для фальсифікації результатів виборів, про що я говорив на прес-конференції у день виборів… Я вважаю, що було б мудро, якби Верховна Рада перенесла питання перейменування на рік чи два – поки не закінчиться війна на Донбасі, а за цей час прийняла закон про місцевий референдум, щоб кіровоградці мали самі вирішити, як має називатися їхнє місто. Я за те, щоб вирішувала громада, а не якась частина парламенту, до якого й довіри в більшості людей немає.

– Міська рада вже затвердила бюджет наступного року. Ще навіть не знаючи, на якій податковій системі формувався держбюджет…

– Проблема навіть не в цьому. Кожен депутат, як і міський голова, йдучи на вибори, мав свою програму, і їх потрібно було публічно проаналізувати й визначити пріоритетні напрямки. Фактично ж бюджет верстався за зачиненими дверима. Оскільки фінансовий стан міста значною мірою залежить від держбюджету, я сумніваюся, що на Кіровоград чекає щось хороше в наступному році. Не уникнути серйозних скорочень, припинення ремонту доріг, невиконання багатьох соціальних програм. Держбюджет реально поганий, він ставить хрест на проголошеній децентралізації, і міський бюджет доведеться кардинально переробляти. Скажу навіть більше: якби ми жили в наступному році за однією дванадцятою, то жили б краще, ніж за тим бюджетом, що прийняли.

– Ваші прогнози на 2016 рік?

– Гадаю, ми йдемо до перевиборів Верховної Ради. До слова, й місцеві вибори будуть раніше, не через п’ять років. До такого висновку спонукає бездіяльність влади – немає реформ, реальної боротьби з корупцією. Дострокові парламентські вибори неминучі, бо третьої революції країна прос-то не витримає.

– І ваші, Андрію Олександровичу, побажання кіровоградцям, так би мовити, під новорічну ялинку?

– Насамперед – злагоди в родинах. У такі непрості часи, як нині, підтримка рідних, близьких важить дуже багато, а тому треба допомагати, підтримувати одне одного. Кіровоград – це теж родина, і мені хочеться, щоб ніхто в ній не почувався самотнім, обділеним увагою та домашнім затишком. Хай усім щастить у новому році!

Валерій М’ЯТОВИЧ