ПОЛІТИКА

«Батьківщина» просить зачекати

На початку жовтня було опубліковано мою статтю «Якщо кіровоградська «Батьківщина» не самоочиститься, їй не допоможе навіть рейтинг лідера партії», у якій я порушив питання, що хвилює багатьох як прихильників цієї політсили, так і її опонентів: чому на цьогорічних місцевих виборах кіровоградські обласний і міський осередки «Батьківщини» зробили ставку на представників інших партій, зокрема й регіоналів, висунувши їх кандидатами в депутати і залишивши за бортом своїх активних членів. Ішлося там і про незрозумілу кадрову політику, яку проводить голова обласного осередку Олександр Чорноіваненко. Нагадаю: в його оточенні з'явилися люди, які не були членами партії і чия репутація далека від позитивної. Наприкінці я закликав читачів, тобто виборців, підтримати порядних кандидатів від «Батьківщини», які там є.

У цілому по області люди масово підтримали висуванців від «Батьківщини», і вона отримала один з найкращих результатів навіть в усій країні. Але що за цим криється? Дуже сумнівний успіх. Скажімо, у Кіровоградській міській раді «Батьківщина» матиме шість депутатів, п’ять із яких – представники інших партій. Депутатом не став багаторічний очільник міської організації Іван Марковський, у чиїй відданості партії ніхто не може сумніватися.

Він набрав найбільше голосів, але, як мовиться, не судилося. Враховуючи, що О. Чорноіваненко сам формував список кандидатів до міськради, присутність у фракції незалежного і самостійного Івана Івановича просто не бажана.

Показовими є результати, отримані «Батьківщиною» на виборах до обласної ради. Розділивши із пропрезидентською «Солідарністю» перше місце, вона має чотирнадцять депутатів, що могло б тільки тішити, але – і знову це «але»! – втіхи з того мало, адже більшість (вісім) депутатів – оті засланці з інших партій, поведінку яких у раді сьогодні важко передбачити.

Подібну картину маємо й по виборах депутатів районних рад. І це після того, як 2 жовтня у штабі партії з'явилося розпорядження Юлії Тимошенко з вимогою негайно перевірити списки висуванців «Батьківщини» на виявлення там регіоналів. У Кіровограді ніхто ті списки не перевіряв і регіоналів не виключав, про що я зазначив у репліці «До кіровоградської «Батьківщини» є багато запитань». Там же повідомив: аби розвіяти сумніви щодо того, що говоримо одне, а робимо інше, попередню публікацію надіслано голові партії. Її відповіді чекала не тільки редакція, а й читачі, котрі постійно телефонували до редакції з одним запитанням: чи відповіла Юлія Володимирівна?

Юлія Володимирівна не відповіла, що й змусило мене телефонувати її першому заступнику Івану Кириленку. Як я зрозумів із розмови, про листа й публікацію він знає. На запитання, чи знає про них Юлія Володимирівна, кинув: теж знає.

– То коли ж надійде її відповідь? – запитую й чую у слухавці:

– Дайте провести сесію обласної ради. Допоможіть це зробити.

Чому так переймається першою сесією обласної ради в Кіровограді Іван Григорович, здогадатися не важко: партія хоче, аби раду очолив Олександр Анатолійович. Той, хто прихистив у списку представників інших партій, зокрема й тієї, яка винна й у вбивствах на Майдані, і у війні на Донбасі. Як я розумію, думка рядових членів партії не цікавить того ж Івана Григоровича, як і те, що Чорноіваненко не користується авторитетом навіть серед однопартійців, не кажучи вже про пересічних кіровоградців. І це тоді, коли було оголошено про розпуск фракції «Батьківщини» в Криворізькій міській раді за співпрацю з регіоналами. Виходить, уперто наступаємо на ті ж сумнозвісні граблі, сподіваючись, що якось воно буде. Як буде насправді, побачимо вже на першій сесії обласної ради, день проведення якої, до слова, й досі не відомий через такі звичні для нашого політикуму підкилимні ігри.

Валерій М'ЯТОВИЧ