ПОЛІТИКА

Володимир Пузаков не обіцяє, він – робить

Сьогодні кожен із нас, виборців, є об'єктом підвищеної уваги претендентів на депутатські мандати та керівників населених пунктів. Нам обіцяють золоті гори, малюють райдужні перспективи, але швидко про них забувають до наступних виборів.

Знайома схема, яка повторюється щораз, коли настає «перезавантаження» влади. А ще чомусь найбільше нас хочуть ощасливити в органах місцевого самоврядування найбагатші люди. Не є винятком у цьому й Кіровоград, де абсолютна більшість претендентів – не бідні. Для них – крісло міського голови – теж бізнес, гарна можливість примножити свої активи, особливо зараз, коли фінансові потоки на місцях мають стати куди більшими. Тому не шкода щедрих обіцянок і шалених коштів (останні стократ повернуться) на тотальну інформаційну навалу на розум виборців із використанням усіх форм і методів агітаційної роботи, що змушує людей повірити, що кращого кандидата, ніж місцевий олігарх, у природі не існує. У такій ситуації було б корисно згадати уроки попередніх виборів.

Коли у 2006 році посаду Кіровоградського міського голови посів Володимир Пузаков, серед «значуших» кіровоградців переважали скептичні настрої щодо його можливостей: не олігарх, не багатий, не має особливих зв’язків у вищих владних колах, до того ж, його демонстративно ігнорує «губернатор» Сергій Ларін. Проте життя підтвердило правильність вибору кіровоградців.
За період каденції В. Пузакова місто оживилося, стало сучаснішим: оновлено площу перед будівлею міської ради, реконструйовано та відремонтовано проспект Комуністичний, площу Привокзальну, ряд інших вулиць. З’явилися нові дороги, наприклад, дорога, що з’єднує мікрорайони Волкова з Новоолексіївською та Райцентром. Поліпшились озеленення, зовнішнє освітлення, загальний санітарний стан міста. Було встановлено перші та поки що єдині в Україні пам’ятники Олександру Пашутіну та Володимиру Винниченку. До комунальної власності міста повернуто міський водоканал та теплоелектроцентраль, що поліпшило водо- та теплопостачання до осель, Ковалівський парк, який утримувався в належному стані. На якісно новому рівні реалізовувалася програма допомоги освітнім закладам: побудовано новий триповерховий корпус школи № 15, котельню і спортивний зал школи № 2, котельні шкіл № 18, 21, 31. Здійснено капітальні та поточні ремонти десятків шкіл та дошкільних закладів. Значну матеріальну підтримку отримали чисельні медичні заклади, зокрема стоматологічна поліклініка у 101-у мікрорайоні, неврологічне відділення центральної міської лікарні.

На вибори 2010 року В. Пузаков ішов із детальною програмою поліпшення життя кіровоградців. Але переміг (чому і яким чином – тема окремої розмови) кандидат Партії регіонів Олександр Саінсус. Результатом його «провального» керівництва містом є усвідомлення людьми факту, що роки його каденції стали втраченим часом. Нездатність (на відміну від В. Пузакова) цього хваленого ставленика місцевих олігархів, не зважаючи на повну підтримку обласної влади, досягти будь-яких вагомих результатів обернулася його достроковою відставкою.

Сьогодні історія повторюється. Хіба що з тією різницею, що посаду мера повинен обійняти один із місцевих олігархів. Більше того, виборцям нав’язують цю думку як довершений факт. Усе виглядає так, ніби за нас уже все вирішили. Якщо так і станеться – чи не буде наступна каденція мера ще одним утраченим часом для міста (звісно не для мера – олігарха). А може, потрібно повернутися до перевіреного позитивного досвіду і обрати людину, не пов’язану з олігархічною владою, яка вже довела свою здатність ефективно керувати містом, останньому – на користь, людям – на радість.

Олена КАПЕЛЮШНА