ПОЛІТИКА

Третя Воєнна доктрина України

На засіданні РНБОУ 2 вересня було прийнято і запропоновано для затвердження Президенту П. Порошенку проект уже третьої редакції Воєнної доктрини України за часів незалежності. Перша редакція Воєнної доктрини була прийнята Верховною Радою у жовтні 1993 року, друга – Президентом країни у червні 2004 року. Необхідність прийняття нової Воєнної доктрини виникла у зв’язку з новою військово-політичною ситуацією, в якій опинилася Україна після того як Росія анексувала Крим і підтримала військові дії сепаратистів на Донбасі.

Воєнна доктрина України є складовою частиною концепції Стратегії національної безпеки, останній варіант якої був підписаний П. Порошенком 26 травня 2015 року, на другий день після його обрання на пост Президента України. Це сукупність основоположних принципів щодо гарантування безпеки української нації і держави шляхом воєнно-політичних заходів, політика держави у військовій (оборонній) галузі безпеки, яка визначає напрями військового будівництва, умови підготовки держави та збройних сил до війни, засоби та форми ведення воєнних дій.

Новизна Воєнної доктрини полягає у відмові від політики позаблоковості та відновленні стратегічного курсу України на євроатлантичну інтеграцію, у зміщенні акцентів на комплексне використання воєнних і невоєнних інструментів у воєнних конфліктах: економічних, політичних, інформаційно-психологічних тощо.

Нова військова доктрина України:

– визначає Російську Федерацію воєнним противником України та умови звільнення тимчасово окупованих територій України;
– виходить із високої імовірності великомасштабного застосування проти України воєнної сили Росії як головної загрози національній безпеці України у воєнній сфері;
– підтверджує відмову від політики позаблоковості та відновлення стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію;
– визначає ознаки виникнення збройного конфлікту всередині України, у тому числі інспірованого іноземними державами;
– враховує збільшення ролі інформаційно-психологічних операцій;
– наголошує на потребі удосконалення системи мобілізаційної підготовки.

Слід зазначити, що поява нової Воєнної доктрини України стала вимушеними кроком України у відповідь на агресивну політику з боку Росії. 26 грудня минулого року президент РФ В. Путін затвердив нову воєнну доктрину Росії, в якій до основних зовнішніх військових небезпек віднесено «наявність збройних конфліктів на територіях держав, суміжних з РФ та її союзниками». Серед загроз називається «встановлення у сусідніх державах режимів, діяльність яких загрожує інтересам Росії». Хоча у тексті російської воєнної доктрини слово «Україна» не згадується, проте немає сумніву в тому, що під «суміжними державами» Кремль розглядає передусім Україну. Про це чітко заявив заступник секретаря Радбезу РФ М. Попов підкресливши, що внесення до воєнної доктрини РФ поправок пов'язане «з розширенням НАТО, проблемою ПРО та з українською кризою», яку власне Росія сама і створила.

Ухвалення Радбезом РФ нової воєнної доктрини було ні чим іншим як реакцією Кремля на скасування позаблокового статусу України і на міжнародну підтримку нашої держави з боку країн Євросоюзу, США і Канади. Про це недвозначно сказав прем’єр-міністр РФ Д. Медведєв, зазначивши, що «відмовившись від позаблокового статусу, Україна по суті подала заявку на вступ до НАТО і перетворилася на потенційного супротивника Росії».

У своєму виступі на засіданні РНБОУ Президент П. Порошенко підкреслив, що «помилкова воєнна доктрина, яка була побудована на очікуванні нападу з Заходу, дісталася від Радянського Союзу і за 24 роки не була перебудована». На думку Президента, «за часів Януковича просто працювала ліквідаційна комісія з російської агентури, якою була нашпигована українська армія і українські спецслужби, яка виявляла та знищувала останні осередки боєздатності в Збройних Силах України». П. Порошенко зазначив, що «всі актуальні воєнні загрози та виклики для України, на жаль, зараз пов'язані з Ро-сією, і всі вони, також на жаль, носять тривалий характер». За словами Президента, нова редакція Воєнної доктрини передбачає передислокацію військових частин і з'єднань і створення належної військової інфраструктури в східних і південних областях.

П. Порошенко наполягає на внесенні в остаточну редакцію воєнної доктрини завдання щодо досягнення членства в Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Президент поставив завдання до 2020 року забезпечити повну сумісність Збройних сил України з відповідними силами країн-членів НАТО. П. Порошенко зазначив, що на даний час і Україна, і НАТО поки що не готові до постановки питання про членство нашої держави в Альянсі. Однак, на мій погляд, європейці не повинні забувати, що саме Україна-Русь в середині XIII століття захистила собою Європу від татарсько-монгольського поневолення, а у Другій світовій війні разом з іншими народами антигітлерівської коаліції зробила свій величезний внесок у визволення Європи від німецько-фашистських загарбників, втративши при цьому на полях битв і в окупації близько 10 мільйонів чоловік. І сьогодні українці захищають не тільки свою країну, а й усю Європу від нападу новітньої московської орди. Хіба цього не достатньо, щоб, відкинувши бюрократичні перепони, прийняти Україну відразу і негайно в НАТО і Європейський Союз?!

Олексій ВОЛОВИЧ, екс-директор Одеської філії Національного інституту стратегічних досліджень, спеціально для «ЗПУ»