ПОЛІТИКА

Юрій Луценко про новий текст Конституції і особливий статус окупованих територій

Будь-яка демократична країна віддає повноваження із столиці вниз, де живуть люди. І ми це зробили… Щоправда, паралельно вводимо префектів, які будуть спостерігати за законністю дій місцевих рад і їхніх виконкомів. У разі наявності ознак незаконності, неконституційності, сепаратизму, префект повідомляє про це президента, президент призупиняє діяльність відповідної ради, Конституційний Суд робить подання у Верховну Раду, і вона розпускається. Якби цей механізм діяв раніше, в нас не було б проблем ні з Кримом, ні з Луганськом і Донецьком.

Що викликає найбільше збурення в тексті цієї Конституції? Це окрема норма в Перехідних положеннях про особливий порядок самоврядування на частині неконтро-льованої Україною Донецької і Луганської областей. Це – не окремий статус. Якби це був окремий статус, я б не голосував, бо він означає автономію тощо. Просто тут нагадується, що в нас уже є закон про особливий порядок самоврядування в цих районах, він уже діє й нічого не сталося. У нас є також закон про вибори на Донбасі, де зафіксовані дев'ять умов, за яких ці вибори можуть відбутися, – складення зброї сепаратистами, виведення російських військ і тому подібне. Поки вони не виконані – жодних виборів там не буде. Тому не треба думати, що щось змінилося. Ми прийняли Конституцію для радикальних змін при розподілі повноважень – «диктатура» в Києві скасована, повноваження віддані вниз…

Чому дехто з депутатів голосував проти (цих змін)? Тільки тому, щоб перед місцевими виборами бути інакшими. Так, на цій урапатріотичній риториці можна виграти десять додаткових сільрад, але можна просто профукати Україну…

Якщо терористи не складуть зброю і не вийдуть за межі захопленої території, то годувати вони будуть самі себе. Якщо не спроможні будуть відбудувати будинки, дати газ, заплатити за електроенергію, заплатити бюджетникам тощо – на коліна, товариші терористи, зброю на підлогу, й тоді зайдуть українські війська, закриють зовнішній кордон, і тоді все це будемо будувати й годувати ми. Якщо ні – хай ця частина живе в карантині. Доти, поки не усвідомлять, що в Україні треба жити за спільними законами, вони будуть жити самостійно, але в рамках єдиної держави. Не зможуть, – а я впевнений, що не зможуть, – тоді здадуться й на цьому все закінчиться.