ПОДІЇ

Крапля щирої доброти від бобринчан

Як уже повідомлялося, минулого тижня за ініціативи Сергія Нікітюка та за сприяння фонду «Перемога», який очолює Антоніна Горбанець, бобринецькі артисти поїхали на Луганщину, щоб словом і піснею підтримати наших бійців та місцевих мешканців.

Долучилися до цієї відповідальної й потрібної місії методист районного Будинку культури Сергій Плющевський, керівник народного аматорського вокального квартету «Лілея» Наталія Нелепа, звукооператор Андрій Димура, солісти Валентина Змикало, Анна Алб та Олександр Тільний, директор Федіївського сільського Будинку культури Анжела Лафета та авторка цих рядків. Разом з нами в далеку дорогу вирушив і настоятель Свято-Миколаївської церкви УПЦ КП протоієрей отець Юрій Онисько. Поїздці передувала серйозна підготовка, адже всі розуміли велику відповідальність, серйозність справи, небезпеку, на яку йшли. Але усвідомлення, що маємо підтримати тих, хто знаходиться на передовій і хто змушений ховатися від куль та снарядів у підвалах, додавало сил.

Наша дорога вимірялася сотнями кілометрів. Проїжджали блокпости, бачили багато військових. У Луганському державному педагогічному університеті ім. Т. Г. Шевченка нас зустріли як рідних. Уже з перших секунд ми зрозуміли, що Луганськ – це Україна, бо тільки у нас на Батьківщині зустрічають із запашним короваєм на вишитому рушнику. Щирі обличчя студентів, світлі посмішки викладачів створили незабутню атмосферу в залі.

Концерт для військових у Старобільську розпочався віршем «Україна» режисера нашого театру Олени Бондар, слова якого зворушили і не залишили байдужим жодного глядача. Один з військових відразу вигукнув: «Слава Україні!» і всі дружно підхопили: «Героям слава!», «Слава нації!», «Смерть ворогам!», «Україна – понад усе!».

І хоч пісні, які звучали в Бобринці вже неодноразово, були зовсім невідомими для луганчан, вони вже з другого приспіву почали підспівувати.

– Яка ж чудова українська пісня і як шкода, що так рідко можна почути її у нас – на Сході! – сказала одна із жительок Старобільська після концерту.

Хвилюючим моментом стало і вручення учасникам АТО листів, малюнків та поробок від учнів Бобринецької міської школи № 5. Військові, а серед хлопців були й дівчата, які вже бачили жахіття і страх цієї вій-ни, не могли стримати сліз. Переймало подих і від того, з якою радістю вони читали передані нами листи з побажаннями від бобринецьких дітей.

Отець Юрій Онисько роздав військовим та студентам (а в залі було майже 200 осіб!) іконки. Зачитали звернення голови районної державної адміністрації Сергія Шевченка та голови райради Івана Танасієнка, де йдеться про те, що Бобринеччина пишається людьми, які ціною власного життя готові боронити від ворога нашу Батьківщину, що ми не ділимо нашу країну на Схід і Захід, що ми всі – єдина родина, і маємо залишатися нею завжди, бо ми український народ. А ще було озвучено побажання військовим повертатися якнайшвидше з перемогою.

– Якби не ви, то ми ніколи не знали б, що в Україні є таке чудове місто, як Бобринець, з такими щирими, відкритими і добрими людьми, – говорили нам місцеві жителі. – Приїздіть частіше, таких концертів повинно бути якомога більше по всій території Луганської та Донецької областей. Це нас об’єднає більше, ніж слова багатьох політиків.

Після закінченні концерту мене наздогнала викладач університету і, не стримуючи сліз, попросила, на період літніх канікул забрати із зони АТО їхніх дітей. Сподіваюся що на Кіровоградщині знайдуться небайдужі милосердні люди, які прихистять хлопчиків і дівчаток, адже ж чужих дітей не буває.

Наше життя розділилося на до і після поїздки. Кардинально змінилася думка про жителів східної України. Це звичайні прості люди, гостинність і доброта яких просто вражає.

Розставання було важким, але нас підганяв час. Бо треба було у визначений для нас час виїхати із зони АТО. Військові, луганчани проводжали нас зі сльозами на очах і словами про те, що Схід – це Україна.

Ольга МЕЛЬНІЧЕНКО, директор Бобринецького районного Будинку культури