ПОДІЇ

Транзитом із Парижа в Кропивницький: до обласного центру завітала Оксана Забужко

Вчорашній і сьогоднішній день українська письменниця зі світовим ім’ям Оксана Зубужко вперше проводить у Кропивницькому.

Шанувальники її творчості мали нагоду зустрітися з нею на літературному вечорі  в академічному обласному українському музично-драматичному театрі  імені Марка Кропивницького, журналісти поспілкувалися з письменницею під час прес-конференції.

На сьогодні  для студентів Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка запланована відкрита лекція  “Як читати класиків: проблема пострадянського постмодерну”.  

«Я вперше в Кропивницькому… Це стид і ганьба… Бо пан Ратушняк давно закликав, але  якось сказала: «Та перейменуйте врешті вже своє місто, й тоді я приїду». І ось нарешті, транзитом із Парижа з артфестивалю – на Кропивницький», – так розповіла пані Забужко про тривалу передісторію свого першого візиту до обласного центру в серці України.

І тут же пояснила, чому в тому ж таки Парижі була разів 5-6, а тут жодного разу: «Це неправильно, звісно, але в Парижі більше всього відбувається»...  У Європі дуже багато фестивалів. Це рух, це життя, це добре…

Відповідаючи на запитання, що раніше письменниця знала про Кропивницький, відповіла що «все, що пов'язано з театром, його розвитком, його фундаторами і їхніми долями». 

«Перейменування вашого міста мене якщо й заскочило, то позитивно.  «Інгульськ», може, звучало б і солідніше, в житті важливі  гідроніми, особливо в 21 столітті, коли ми вступаємо в пору браку прісної води, коли треба дбати про воду, а не плювати в неї, як це було в час індустріалізації. Відродження країни ц е і відродження  річок. Має бути іденфікація себе на місцевості – тож, «Інгульськ»  було б дуже гарно.

Але назва «Кропивницький» – це гарний посил, щоб згадати, що ми вижили, як нація в 19 столітті завдяки саме театру. Я зараз перечитую Лесю Українку, її листи про український театр, зокрема, то був час, коли культура зуміла вижити і потім вибухнути з новою силою. 

Тепер вашому місту просто судилося стати столицею театрального мистецтва, з театральним фестивалем. Це дуже вигідна довготермінова інвестиція. Це притягнення сюди поглядів, людей, грошей», – такі міркування висловила Оксана Забужко стосовно перейменування обласного центру. 

А от «кого з молодих варто читати?», то це вже, на її переконання, «дивлячись, з якою метою». Літературним критикам – усіх варто, пожартувала. 

«Я ж не встигав за всім стежити, але є речі, які мені подобаються. Реально цікава Іра Цілик. «Червоні на чорному сліди» – була її дебютна повість...сподіваюся, що кіно її не «з’їсть» і вона продовжуватиме писати. 

Її чоловік Артем Чех, рік пробув в АТО, опублікував збірку блогів, оповідань, замальовок.  "Точка нуль" – це те, що я прочитали на одному диханні. Там про побут, а не про бойові будні, про тих, хто поряд, про зони чутливості, коли людина перетворюється на солдата. Мені це про українську армію, про її проблеми, де генштаб не розуміє, що солдати мають знати, за що вони воюють. Це тяжкий досвід і тяжке випробування», – зауважила пані Оксана.

Для літератури потрібна інфраструктура, ринок, індустрія, держава, ми більше ніколи не будемо літературною меншиною. Українська література відвойовує й виграє  своє місце. Ми довго воювали за український літературний ринок. Станом на сьогодні, ми маємо книжковий бум. Значить, з кожним роком  треба розвивати і зміцнювати друкарський ринок – і все в нас буде добре, вважає письменниця Забужко.