ПОДІЇ

Вітання читачам газети «З перших уст» від Галини КУЗЬМЕНКО, економіста, науковця і просто хорошої людини

Тепер скажу... Я цілий рік мовчала.

Капусту – геть! Міняю без жалю.
На стіл святковий покладу банани –
Я Мавпочку веселу в гості жду!
Важким був рік... Як нас Коза дістала!
Зарплату зменшила, загнала
всіх у тінь...
І скільки, не соромлячись, брехала,
Що ось реформи приведуть до змін.
Хто винен в тому – капосна порода,
Чи, може, ті, хто жив та не любив,
Що нам здалося – вже й чекати годі,
Реформ, правопорядку, інших див?
Але надія наша не згасала.
Повірим знову всім наперекір,
Й опівночі піднімемо бокали,
Насамперед – з надією на мир.
У колі друзів – щирих, небайдужих,
Під кришталево-срібний передзвін
З’єднаємо свої серця і душі
В бажанні неминучих перемін.
Бо вже така у нас із вами вдача,
Що нам ніякий ворог не страшний –
З надією на успіх і удачу,
І на добро зустрінем рік Новий.
Я в Мавпочки прошу життя без драми,
Якщо стрибати, то лицем вперед,
Щоб усміх прикрашав обличчя мами,
А дошку шани – батьковий портрет!
Щоб виробництво, вибачте за прозу,
Зростало як заміс на коровай,
А казнокрадству, згідно із прогнозом,
Покладено було, нарешті, край.
Лиш труд щоб забезпечував достаток,
А пенсія щоб додавала літ,
Дітей в сім’ї якщо і не десяток,
То так, щоб не казали – дефіцит.
Все буде добре! Віра в наше діло
Веде у завтра, у майбутній час.
Ми зможемо. Бо ми – реальна сила.
Ми – українці, і Господь за нас!

Тепер скажу... Я цілий рік мовчала.
Капусту – геть! Міняю без жалю.
На стіл святковий покладу банани –
Я Мавпочку веселу в гості жду!
Важким був рік... Як нас Коза дістала!
Зарплату зменшила, загнала
всіх у тінь...
І скільки, не соромлячись, брехала,
Що ось реформи приведуть до змін.
Хто винен в тому – капосна порода,
Чи, може, ті, хто жив та не любив,
Що нам здалося – вже й чекати годі,
Реформ, правопорядку, інших див?
Але надія наша не згасала.
Повірим знову всім наперекір,
Й опівночі піднімемо бокали,
Насамперед – з надією на мир.
У колі друзів – щирих, небайдужих,
Під кришталево-срібний передзвін
З’єднаємо свої серця і душі
В бажанні неминучих перемін.
Бо вже така у нас із вами вдача,
Що нам ніякий ворог не страшний –
З надією на успіх і удачу,
І на добро зустрінем рік Новий.
Я в Мавпочки прошу життя без драми,
Якщо стрибати, то лицем вперед,
Щоб усміх прикрашав обличчя мами,
А дошку шани – батьковий портрет!
Щоб виробництво, вибачте за прозу,
Зростало як заміс на коровай,
А казнокрадству, згідно із прогнозом,
Покладено було, нарешті, край.
Лиш труд щоб забезпечував достаток,
А пенсія щоб додавала літ,
Дітей в сім’ї якщо і не десяток,
То так, щоб не казали – дефіцит.
Все буде добре! Віра в наше діло
Веде у завтра, у майбутній час.
Ми зможемо. Бо ми – реальна сила.
Ми – українці, і Господь за нас!