ПОДІЇ

Володимир Перкін: Суд не мав би розглядати справу зі звинувачення людини, коли порушені кримінальні провадження проти слідчого і експертів

В одному із сіл Петрівського району сталася банальна пригода: чоловік, аби захистити дружину від домагань односельця (кількамісячні телефонні дзвінки, переслідування на автомобілі чи велосипеді, коли та йшла на роботу чи з роботи), після того, як став свідком чергової спроби переслідування, вирішив покласти цьому край. На своєму автомобілі поїхав слідом за «залицяльником». Біля садиби останнього сталася сутичка. Було це 24 травня 2012 року, а через чотири дні приїхала міліція й порушила кримінальну справу проти того, хто намагався захистити дружинину та свою честь.

У ході слідства з'ясувалося, нібито в результаті тієї сутички в «залицяльника» було виявлено перелом лівої тім'яної кістки (обох пластин), забій головного мозку першого ступеня, крововилив у підшкірно-жирову клітковину лівої тім'я-скроневої ділянки тощо. Петрівський районний суд, керуючись матеріалами слідства і висновками експертів, визнав чоловіка винним у завданні тяжких тілесних ушкоджень, але чомусь призначив покарання у вигляді двох років позбавлення волі умовно та зобов’язав сплатити потерпілому чималі кошти за лікування і моральні страждання. 

Чесно кажучи, вердикт суду дивує своєю м'якістю, адже фактично мова йде про перелом основи черепу, від якого, як стверджують спеціалісти (наприклад, київський лікар
О. Мартиненко. – сайт hirurgs.ru) потерпілий може загинути в перші години або дні, а якщо він вижив, то в багатьох випадках стає глибоким інвалідом. А може, ніякого перелому не було, тому й таке відносно м'яке покарання? Це запитання не зайве, якщо взяти до уваги, що за рішеннями судів порушено кримінальні провадження проти причетних до справи осіб: групи експертів, слідчого та самого потерпілого за дачу завідомо неправдивого повідомлення про злочин. Хоча це, треба зазначити, не завадило апеляційній інстанції погодитися із вироком районного суду, а суду касаційної інстанції взагалі відмовитися відкривати провадження у справі.
Захисник Володимир Перкін, котрий, на жаль, не є адвокатом, а відтак може тільки консультувати засудженого, переконаний, що справу сфабриковано. І має на те чимало доказів.
– Слідства як такого не було, – каже він. – Взяти свідчення. Це в основному свідчення родичів потерпілого. До того ж не рідко вигадані. Скажімо, дочка потерпілого свідчить, як обвинувачуваний бив її батька, хоча не могла цього бачити з вікна кухні, оскільки обійстя закриває високий паркан, а дія відбувалася на вулиці. Інше. В матеріалах ідеться про калюжі крові. А де вони? Ніхто зразків крові, щоб встановити її приналежність, із місця конфлікту не брав. Немає і знімків тих калюж. Ще одне. Чомусь з'явився електрокабель завдовжки 43 сантиметри, яким нібито обвинувачуваний завдав потерпілому пошкодження. За логікою закону, його мали б обстежити експерти на виявлення залишків шкіри, волосся потерпілого, але цього не було зроблено. Навіщо тоді долучали його? Аби тільки мати знаряддя злочину?
Висмоктаним із пальця є твердження про те, що нібито обвинувачуваний завдав потерпілому тяжке тілесне ушкодження – перелом основи черепа. Якщо відкрити атлас судово-медичних експертиз, це видовище не для слабких духом. У даному випадку потерпілий з переломом основи черепа пролежав у лікарні півтори доби і повернувся додому за кермом власного автомобіля. Більше того, перелом виявився в нього спочатку в потиличній частині, а потім – у скроневій.
– Це випливає з висновків експертизи. У вас є до неї претензії?
– Як і вся справа, ці виснов-ки були висмоктані з пальця, а точніші сфабриковані. Не випадково 31 січня нинішнього року Жовтоводський міський суд зобов’язав прокуратуру порушити кримінальне провадження проти групи експертів, висновки яких було покладено в основу обвинувачення, висунутого Сергію Кошмаку. Однак, як нам стало відомо, за півроку не було зроблено жодної слідчої дії, що свідчить тільки про одне: прокуратура і експерти діють у змові.
– В чому конкретно ви звинувачуєте експертів?
– У тому, що вони зробили висновок, ніби в потерпілого перелом основи черепа. Тобто вони дали підстави для звинувачення невинної людини в скоєнні тяжкого злочину.
– Чим «відзначився» слідчий?
– Фальсифікував матеріали справи, зокрема, підроб-ляв підписи підозрюваного (на той час) Кошмака на процесуальних документах. Ми добилися порушення проти нього кримінального провадження. Розслідувати його доручено працівнику прокуратури області, але знову ж таки, нічого не робиться, і ми змушені були записуватися на прийом до заступника прокурора області, щоб зрушити цю справу з місця. Заступник прокурора пообіцяв прискорити розслідування. Крім того, за нашим зверненням районний суд зобов’язав розпочати кримінальне провадження проти самого потерпілого за дачу завідомо неправдивих свідчень про скоєння тяжкого злочину. Але слідство, як не важко здогадатися, не поспішає встановлювати істину, бо слідчий уже пішов на підвищення – очолив слідче відділення. Його керівництву начхати на те, що дії цього працівника є предметом досудового розслідування. Ми попросили заступника прокурора області об'єднати всі ці провадження в одне, а працівника обласної прокуратури, який має розслідувати дії слідчого Петрівського райвідділу, відсторонити від справи.
– А що ж суд першої інстанції?
– Він не взяв до уваги фальсифікації. Проігнорував, зокрема, той факт, що після направлення потерпілого для встановлення наявності перелому до державного медичного закладу – обласної лікарні, той знайшов в Олександрії приватну установу, яка й надала йому висновок. До слова, в матеріалах справи відсутня копія ліцензії на право цієї установи надавати такі послуги. Проігноровано і те, що рентгенівські знімки, надані для долучення до справи, не марковані. Тобто не відомо, звідки вони взялися.
– А що ж апеляційний суд?
– Перша колегія взяла самовідвід із формальних мотивів. Друга не хотіла визнавати мене захисником обвинувачуваного, тупо ігноруючи його конституційне право на захист, рішення Конституційного суду України від 2000 року щодо тлумачення статті 59 Конституції України, рішення Європейського суду з прав людини від 2012 року у «справі Євдокименко», рекомендації Верховного суду України та Європейського суду з прав людини. Ми звернулися за порушенням проти колегії кримінальної справи, і колегія змушена була теж взяти самовідвід. Ми вирішили добиватися захисту права обвинувачуваного на захист через суд, звернулися з позовом до Вищого спеціалізованого суду. Той визначив, що наші претензії до апеляційного суду має розглядати… Ленінський районний суд міста Кіровограда, а той виносить ухвалу: відмовити через непідсудність. При цьому направляє нашу скаргу не у Вищий спеціалізований суд, а в той же апеляційний суд Кіровоградської області, і апеляційний суд Кіровоградської області вирішує відмовити в задоволенні скарги на нього самого. Ось так.
– А справа зі звинуваченні вашого підзахисного?
– Обвинувачуваному Кошмаку призначили адвоката, від якого він відмовився. Єдине чого ми добилися, суд побоявся призначити реальне позбавлення волі.
– Знаю, що ви також оскаржуєте справжність документів, згідно з якими з обвинувачуваного стягнуто кошти за лікування.
– Представлені чеки викликають сумнів. Не відомо, де їх було отримано, ким. Немає лікарських призначень. Один чек навіть позначений 2011 роком – нібито ліки купувалися в місті Долинській.
– Що збираєтеся робити далі?
– На наше переконання, апеляційний і касаційний суди, маючи інформацію про те, що проти експертів, чиї висновки лягли в основу звинувачення обвинувачуваного, мали б призупинити розгляд справи або ж відправити її назад без розгляду. Цього не було зроблено, а тому боротьба за реабілітацію невинної людини триватиме. Є варіанти, як ми діятимемо далі, але від розмови про них я поки що утримаюся.
Валерій М'ЯТОВИЧ