ОСВІТА

Ірина Ткаченко: Від дитячих таборівок – до освітніх проектів на природі

Навчання упродовж життя – це те, що може допомогти сформувати сучасне духовно й економічно розвинуте суспільство.

Воно має здобуватися не лише в університетських стінах і не лише традиційними способами. Подружжя Сергія та Ірини Ткаченків встигає працювати як у сфері формальної, так і неформальної освіти. Будучи викладачами кафедри видавничої справи та редагування Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, вони проводять освітні таборівки та додають академічному навчанню відтінок неформатності. Саме проектна діяльність стала темою нашої розмови з Іриною Ткаченко.

– Ірино Анатоліївно, згадайте свої перші спроби організації проектів. Що вас надихнуло на створення «Чистої криниці»? Не боялися відповідальності за десятки дітей?

– Таборова діяльність нашої родини пов’язана з цікавим проектом туристично-краєзнавчого табору «Чиста криниця», який ми разом із чоловіком проводили чотири роки поспіль, починаючи з п’ятого курсу університету, для школярів нашої Цибулівської школи, що в Знам‘янському районі. Досвіду як такого не мали, рівнялися на нашого вчителя Сергія Івановича Жугана, завдяки ентузіазму якого юні цибулівчани побачили Карпати, брали участь у веломандрівках та стаціонарних таборах в Ружечевому. У Сергія, чоловіка, був досвід участі в пластунських таборах. Звичайно, відгукувався «Артек»: те стійке переконання, що ефективне самопізнання і відкриття відбуваються в екстремальних, нестандартних умовах неодноразово підтверджувалося в міжнародному таборі. В «Артеці» мене навчили мислити проектно. І все найкраще, що там удалося здобути, я намагалася продовжити тут, на малій батьківщині. Щодо відповідальності: це серйозно. Батьки нас привчили бути відповідальними за свої ідеї і за тих людей, які нам довіряють. Здається, нам це вдалося витримати тоді і зараз вдається.  

– Певно, найвідоміший і найрезонансніший ваш проект – «Чистий простір». Що ви вважаєте найбільшим досягненням у цьому таборі? І які ваші найграндіозніші очікування стосовно його розвитку?

– Ми логічно продовжили таборовий формат, який близький нам по духу, у роботі викладача. Метафора чистого простору універсальна. Вона допомогла нам у створенні проекту, який може об’єднувати різнопланову проблематику, формати, людей, сфери діяльності. Кожного року ми робимо акцент на медіаосвіті, намагаємося підвищувати медіаграмотність наших студентів і активістів, які відгукуються долучитися до цього проекту. Комусь імпонує таборове життя, для когось важливими є момент спілкування з цікавими людьми, нестандартні умови для медіаосвіти, відпочинку, загартування. Цей табір допомагає пізнавати студентів, журналістів, себе. В цьому його особливість і, можливо, найбільше досягнення. Ініціатива медіа-кемпу «Чистий простір» не одноразова – нинішнього року табір відбувся втретє, подорослішав, концептуально увиразнився, здобув собі позитивний імідж у місцевих ЗМІ, був включений у перелік успішних громадських ініціатив на сайті «Громадські ініціативи України». Зізнаюся, ми плануємо вивести його на всеукраїнській рівень, написали проекти на отримання гранту. Нам удалося зафіксувати його як успішний іміджевий проект кафедри видавничої справи та редагування КДПУ імені В. Винниченка.

– Знаю, що ви організовували різні проекти і в університетських стінах. В них менше романтики, ніж у вилазках на природу?

– Романтика є в освітніх проектах. Ті проекти, які нам вдається реалізовувати як профорієнтаційні (для слухачів Малої академії, студентів спеціальності «Видавнича справа та редагування»), будуються за принципами нестандартних форматів, діалогічності з цікавими людьми, громадськими організаціями, видавцями, журналістами тощо. Це, зазвичай, багатоетапні проекти, які вимагають системного підходу. Без них складно втримати довіру студента, це особливий альтернативний освітній інструмент, який розширює професійний кругозір та дає можливості для відкриття прихованих здібностей як студентів, так і викладачів.

– Хто основні помічники у створенні цього всього?

– Є команда однодумців, які активно підтримують усі проекти. Це колеги, студенти – колишні і сучасні, друзі і навіть куми. Всі заходи узгоджуються з керівництвом університету, вдавалося отримати фінансову підтримку від студпрофкому на один із заходів «Фестивалю соціальних ініціатив», уперше отримали міні-грант від Центру регіонального розвитку «Топ-Кая», з яким і зараз продовжуємо активно співпрацювати. Саша Целіщева, керівник цієї громадської організації, є нашим ментором та натхненником, на її досвід ми рівняємося і до її думки завжди дослуховуємося.

– Ви плануєте ще один табір, незвичний для Кіровоградщини, – табір ідей. Кілька слів про це.

– Мова йде про «Ingulets Idea Camp» – новий мотиваційно-освітній проект, який, як нам здається, аналогів на Кіровоградщині немає. Він запланований на кінець серпня – сподіваємося, що обставини будуть сприятливими і він відбудеться. Його місія в тому, аби створити позитивне середовище не тільки для обміну ідеями, позитивним і негативним досвідом, а й отримати конкретні інструменти, як ефективно втілити в життя свою ідею. У цьому нам допоможе експерт Олександра Целіщева, про яку я вже згадувала. Формат – таборівка, наметове містечко. Сам табір буде прикладом того, як втілюється ідея в життя.

Розпитувала Наталя РОМАНЮК