ОСВІТА

Володимир Пестунов: Винахідник – лише посередник між Вищим розумом і людством

Щорічно, починаючи із 1994-го, у третю суботу вересня українські кулібіни відзначають своє професійне свято – День винахідника і раціоналізатора. Скориставшись цим приводом, кореспондент нашої газети завітав у гості до кіровоградця Володимира Пестунова – кандидата технічних наук (у недалекому минулому – професора КНТУ), автора кількох сотень винаходів у сфері металорізальних верстатів та систем.

Першим до Володимира Михайловича запитання було таке: з чого почалося його винахідництво? 

– Як і весь технічний прогрес – з колеса, – відповів той. – Точніше, з колеса для вимірювання імпульсних прискорень валів.
Як пояснив кандидат наук далі, найбільше силове навантаження на вали, шестерні припадає на початок їх обертання, тож знання характеристик механізму в цей період дозволяє удосконалити його, зробити надійнішим. Винайшов те колесо Володимир Пестунов у 1960 році, навчаючись в аспірантурі Харківського політехнічного інституту, який незадовго до того закінчив. Як і належить, його старання з розроблення колеса були оцінені державою – він отримав документ під назвою «Опис винаходу до авторського свідоцтва».

– Усього в мене їх близько трьох сотень, – каже Володимир Михайлович, демонструючи товстелезний зшиток таких паперів. – Після двохсот п’ятдесяти припинив рахувати…

Найважливішим своїм винаходом Пестунов вважає удосконалення у 1979 році токарного верстата за принципом восьминога. За словами науковця, він застосував ось яку властивість цієї морської тварини: вона, добуваючи їжу, використовує додатково свої щупальця лише в міру необхідності, тобто у ситуації, де можна обійтися однією кінцівкою, тільки нею й обходиться. Пестунов застосував цей принцип при розподілі потужності між приводами токарного верстата. Цей його винахід спрямовано на мінімізацію зношування деталей верстата і підвищення точності виробів.
На запитання, за яких обставин до нього приходять ідеї, що лягають в основу винаходів, Володимир Пестунов відповів:
– Якщо людина наполегливо і творчо працює над чимось, до неї обов’язково підключиться Вищий розум. У певному сенсі заслуга винахідника у створенні тієї чи іншої новинки – невелика, оскільки він – лише посередник між Вищим розумом і людством.
Почувши це, автор попросив винахідника уточнити, у якій формі він отримує інформацію від Вищого розуму.

– У сні, – повідомив науковець. – Сняться певні картинки. Це натяки, дуже прозорі. Але ні з того ні з сього ці картинки мені не сняться. Цьому передує моя інтенсивна робота над певною задачею. А якщо нічого не робиш – то й ідей не буде. Під лежачий камінь вода не тече.

Почувши запитання, коли саме він дійшов висновку про ключову роль Вищого розуму у винахідництві, Пестунов не назвав конкретної дати. Натомість він відкрив двері шафи і показав кілька десятків книг зі схожими корінцями.

– Це я написав, усього – двадцять шість видань, – пояснив науковець і витяг одну з книжок – «Проблеми життя людини. Модульна будова Все-світу і людини». – Дарую. Це – езотерика. Чули щось про це?

Відповівши, що в «загальних рисах», автор цих рядків поцікавився у Пестунова, як, на його думку, наблизитися до Вищого розуму. Той відповів, що треба бути Людиною з великої літери.

– Дотримуватися заповідей Христа? – запитав я.

– Не тільки. Треба ще й займатися справою, яка тобі до душі, яка є твоєю пристрастю.

Також Володимир Михайлович подарував мені аркуш, на якому викладено «найшвидший і найрадикальніший спосіб відновлення здоров’я».

– Ці вправи розроблено тібетськими ламами. Якби не ці вправи, мене уже не було б на цьому світі, – запевнив 84-річний науковець-езотерик.

Спохватившись, що наша розмова дещо віддалилася від теми винахідництва, автор спробував повернути її в первинне русло і запитав господаря, чи були у радянських винахідників вагомі стимули для творчості.

Пестунов відповів, що ним особисто рухала одна сила – пристрасть. Значних грошей він від впровадження в життя своїх ідей не мав, хоча кількість підприємств, які взяли їх на озброєння, вимірюється тризначними числами.

– Винахід, який я вважаю найважливішим, мені не приніс ні копійки, – сказав науковець, маючи на увазі описане вище удосконалення токарного верстата. – Але я пишаюся ним. Тим паче, що ідею, яка лежить в його основі, розвинуто іншими людьми – у п’яти кандидатських дисертаціях, в одній докторській і в сотні винаходів.

На закінчення розмови автор цих рядків поцікавився у Пестунова, чи не вбачає він, бува, ролі Вищого розуму у тому, що до винахідників із різних частин світу в приблизно один час приходять однакові ідеї. Володимир Михайлович сказав, що так воно і є.

Віктор КРУПСЬКИЙ