КУЛЬТУРА
Він таким бачив світ
- Останнє оновлення: 08 червня 2015
Якщо ти, шановний читачу, хочеш долучитися до справжнього мистецтва й отримати від того насолоду, йди до обласного художнього музею на виставку самобутнього художника Андрія Ліпатова.
Впевнений, не пожалкуєш, що витратив якийсь десяток хвилин, бо виставлені роботи – світлі, яскраві, незвичайні як за композицією, так і кольоровим вирішенням – додають оптимізму, переконують у тому, що світ не такий, яким ми бачимо своїми очима, він – простіший, веселіший, отже, і труднощі, що їх так щедро дарує нам життя останнім часом, – то другорядне, треба вміти знаходити в ньому щось вище, благородніше.
Велику справу зробив обласний художній музей, організувавши виставку до 55-річчя з дня народження Андрія Ліпатова. Для прихильників його таланту – це справжній подарунок, адже побачити одразу стільки його картин доводиться не часто. Абсолютну їх більшість – за винятком трьох, що зберігаються в музеї, – надали приватні особи, колекціонери, його друзі, за що їм теж хочеться сказати слова подяки. Розмаїття представлених полотен вражає, їх можна роздивлятися годинами, бо вони тебе переносять в інший, ліпатовський, світ.
Андрій справді бачив світ по-своєму. Він і любив його таким – трохи нереальним, вигаданим. Ще він любив місто, в якому жив. Цікавився його історією, пам’ятками. Місто назавжди залишилося на багатьох його полотнах неповторними будівлями, вулицями, людьми.
Переглядаючи все, ловиш себе на тому, що думаєш не про сьогоднішній Кіровоград, а про Єлисаветград, і то не випадкове відчуття – художник любив саме старе місто. Є на виставці й портрети окремих кіровоградців, теж по-своєму вималювані, але цілком упізнавані. А ще там можна побачити ліпатовських котів – добрих, кумедних, незвичайних, ніби живих, і їх хочеться торкнутися, погладити.
Шкода, що життя відміряло Андрію так мало років. Він, як і його полотна, був світлою, доброю людиною. Саме так говорили про нього на відкритті виставки організатори, друзі-художники, кіровоградці, власники його картин. Він пішов, але він і залишився – в своїх роботах.
Валерій М’ЯТОВИЧ
