ІНТЕРВ'Ю

Було багато важких моментів, – військовий із Кіровоградщини про службу в ЗСУ (ФОТО)

Вадим — сержант, командир взводу у стрілецькому батальйоні. За його плечима – значний бойовий досвід.

Але це зараз. А в лютому 2022 року, коли він прийшов добровольцем, автомат бачив лише в кіно, розповіли в Кіровоградському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Роботу, родину і доньку, яку дуже любить, довелося залишити після повномасштабного вторгнення. Вадим одразу пішов до ТЦК, але через брак досвіду його тоді не взяли й порадили звернутися до ТрО — мовляв, так швидше потрапиш до війська. Саме так він опинився у 232 батальйоні 128 бригади ТрО з Дніпра.

Згадує, що спочатку здавалося, ніби він просто потрапив у кіно про війну. Усвідомлення, що він не глядач у кінозалі, а безпосередній учасник подій, прийшло лише під час першого бойового виходу. Це сталося у червні 2022 року, після двох місяців копання окопів на другій лінії оборони.

«Перед нами штурмові групи зачищали позиції, а наше завдання було зайняти посадки, тримати оборону й готувати позиції для підходу підкріплення. І саме коли ми зайняли позицію та почали окопуватися, нас дуже щільно накрив міномет. Потім були спроби противника взяти наші позиції штурмом. Адреналін тоді був шалений».

Потім були й інші важкі бойові виходи, навіть спроба ворога оточити позиції. Але того відчуття, яке з’явилося під час першого бою, уже не було.

«Було багато важких моментів. Але ти ніби звикаєш до цього, втягуєшся й починаєш сприймати це як буденність. Дуже допомагає хороший колектив — коли хлопці розуміють один одного з півслова й завжди готові прийти на допомогу».

У 2022 році доньці Вадима було 10 років, а зараз — уже 14. Саме цих років, коли можна щодня бачити, як росте дитина, йому бракує найбільше. Тому він щодня телефонує доньці, щоб вона завжди відчувала присутність батька у своєму житті.

«Я бачу доньку лише під час відпустки. І вона питає: коли ж закінчиться ця війна, щоб я просто приходив додому щодня. А я відповідаю, що тато робить усе заради перемоги — щоб ця війна швидше закінчилася. Щоб ті, хто виїхав за кордон, змогли повернутися додому. І щоб ми всі разом відбудовували нашу незалежну Україну. Я вірю, що так обов’язково буде».

Після реорганізації бригади у 128 окрему важку механізовану бригаду «Дике Поле» назва батальйону Вадима змінилася, як і вся структура підрозділу. Але він і досі носить значок 232 батальйону — як символ довгого шляху, що почався у лютому 2022 року.

Бо коли не знаєш, де закінчиться шлях, пам’ять про його початок допомагає не збитися з курсу.

Читайте також: Військова медикиня 121-ї бригади ТРО Яна: Сила – це здатність підніматися після труднощів

Військовий і митний шляхи служби кропивничанина Сергія Дубчака